УДК75.041.5                                                              Фридрих Тетяна Іванівна                                                               

Корецька порцеляна як приклад до вивчення мистецької традиції Волині XVIII століття.

В статті проаналізовано розвиток Корецької фабрики з виготовлення порцеляни у XVII-XVIII ст. Ця фабрика стала першою на теренах України з виробництва фарфору, і традиції виробництва поширилися на інші регіони.

Ключові слова: виробництво, фарфор, мануфактура, художній розпис.

The article examines the development of factory in Korec which produce porcelain in XVII-XVIII centuries. This was the first factory in the territory of Ukraine for the production of porcelain and manufacturing tradition spread to other regions.

Key words: manufacturing, porcelain, textiles, art painting.

Історія світового виробництва порцеляни починається  від ІІ – VII ст. н. е. Біле золото (так часто називають порцеляну), протягом багатьох століть виготовляли в Китаї, і принципи виробництва тримались у таємниці. У Європі техніку  виготовлення порцеляни відкрили у 1708 році при дворі саксонського імператора Авґуста, а перша мануфактура з її виробництва була заснована в Мейсені у 1710 році (Німеччина).  Традиції виробництва почали поширюватись по всій Європі. Мануфактури відкривались при дворах багатьох можновладців.

У 1788 році порцелянова мануфактура відкрилась у невеличкому волинському містечку – Корці. Засновником і головним ідейним натхненником цього проекту був князь з родини Чарторийських – Юзеф Клеменс. Князь, який навчався за кордоном, звернув увагу на фарфорові вироби Саксонської мануфактури і вирішив зайнятися цією справою в рідному місті.

Корецька мануфактура була заснована як акціонерне товариство. Для організації виробництва були запрошені закордонні майстри – брати Францішек та Міхал Мезери. Виробництво поступово набирало обертів і уже через 10 років тут працювало приблизно 1000 чоловік (серед них нараховувалось 73 майстри, вони розписували вироби). «Інвентарь корецкого княжества» за 1811 рік подає імена шістьох майстрів: Ян Тарковський, Петро Сухозаніт, Петро Завадський, Павло Гусевик, Максим Лацимирський та вдова Сухозанітова. Дослідник Андрій Климчук у статті подає опис Корецької мануфактури на основі мемуарів польського діяча Аджейловського: «Вона собою являла велику будівлю, в правому крилі якої була лабораторія і помешкання директора, зліва – магазин виробів. Посередині була робоча галерея, а зверху – художня майстерня. З тилу будівлі був великий заводський двір. Окрім того фабрика мала свої склади-крамниці у Бердичеві, Константинові, Варшаві.»[1]

Довгий час таємниця виготовлення порцеляни трималась у секреті. Лише неповні дані  можна знайти в описах Іґнація Яковіцького, який перебував на мануфактурі в 1828 – 1829 роках в складі геологічної експедиції Віленської Академії:«…каолін спочатку подрібнювали в ступах, просівали, прополіскували у воді, а далі перетирали у спеціальних млинках. Після цього додавали крейду, гіпс або селеніти. Отриману масу витримували у вологому приміщенні, поки та не починала «бродити», про що свідчив запах сірчаного газу. Для покриття використовували ті ж самі складові, але в інших пропорціях. Така технологія забезпечувала поєднання черепка і покриття в одне ціле, яке неможливо було роз’єднати. Масу заливали в спеціальні форми і випалювали дворазово у великих печах. Для розігріву печей використовували дрова.» [3]

Проте найбільше корецька порцеляна славилася художнім оздобленням. Майстри-живописці, головним серед яких був Я. Собінський, розписували вироби високотехнологічними фарбами. Користувалися популярністю такі сюжети як пейзажі, краєвиди Корця та натюрморти.

Майже до кінця першого десятиріччя ХІХ ст. фабрика орієнтувалася на саксонський фарфор 1770 – 1780х років. Тому аж до закриття фабрики у виробах були присутні елементи рококо  і раннього класицизму. Андрій Климчук зазначає, що «Більшість виробів Корця відзначає витонченість і чіткість силуету, стрункість форм, проробленість деталей, упевнена прорисовка ліній.»[3] Проте з плином часу саксонський вплив став менш значимим і майстри перейшли до національної традиції оздоблення. Варто також зазначити, Корецька майстерня мала і власні клейма, якими позначали вироби. На сьогоднішній день їх відомо майже 80 – серед них: різноманітні трикутники, Всевидяче Око, інші геометричні і зооморфічні фігури.

 Виробництво порцеляни почало занепадати після смерті Юзефа Чарторийського. Коли княжий маєток дістався його дочці, фабрика втратила замовників через високі ціни на порцеляну та погіршення її якості. Але традиція виробництва порцеляни не занепала. Фаянсові і фарфорові статуетки, посуд, вази та інші предмети декоративно-ужиткового мистецтва почали виготовляти у Баранівці (нині Житомирська область), де фабрика діє і дотепер.

Корецька фабрика порцеляни – найперша на території України, звідки поширилися традиції фарфорового виробництва. Вироби цієї мануфактури на сьогоднішній день – цінне джерело до вивчення мистецької традиції Волині XVII-XVIII ст..

                                             Список літератури

1. Климчук А. Волинь - батьківщина українського фарфору / А. Климчук // VIP: 1-й рівнен. журн. - 2008. - №6. - С. 22-24.
2. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=135:-----&catid=17&Itemid=17
3. [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=140:--q----q&catid=15&Itemid=17