Трудова еміграція з України до Чехії сягнула 100 тис. 
 
Автор: Богдан Копчак
для Бі-Бі-Сі, Прага 
 
Заробітчанство в Чехії стало феноменом скоріше аніж цей факт усвідомила чеська держава.
Вже на початку 90-их років Чехія приваблювала заробітчан зі Словаччини та України своєю
стабільністю, непоганими зарплатами, а також і нейтральним ставленням населення до робітників
зі сходу та відносною зрозумілістю чеської мови та культурного середовища.

Українську, а зокрема закарпатський діалект, вже від кінця 90-их можна було почути на кожній
великій будові, нею говорила й обслуга багатьох супермаркетів. Дешеву робочу силу з України
вимагали зокрема будівельні фірми, але згодом і машинобудівна промисловість та сфера послуг
Чехії.

Чеські установи не були готові до нової ситуації: в різних установах вимагали від українців безліч
різних паперів та довідок, а подовження візи ставало для багатьох нездоланним бар’єром – що
призвело до корупції. Чеська поліція роками закривала очі перед проблемою рекету стосовно
українських заробітчан і займала позицію, що «розборки» українців з українцями не мають
стосунків до чехів і поліцію, мовляв, навіть не варто турбувати.

А в чеських мас-медіях часто-густо з‘являлися повідомлення про злочини скоєні українцями.
Згодом, поліція неодноразово заявляла, що в Чехії нелегально працює сто, а то й двісті тисяч
українців. Поліція так нарікала, що потребує з бюджету ще більше грошей і пояснювала, чому не в
змозі навести порядок.

Про черги та халатність чеських бюрократів згадує чи не кожен українець, якого занесло в Чехію.
Валя зі Західної України:

«Одного разу я подавала документи на візу, подала їх вчасно, так, як написано в законі, і рівно
через місяць я мала отримати цю візу. Але коли через місяць я прийшла, вистояла в черзі і
нарешті дісталася до свого віконечка, мені сказали: Ви знаєте, вашу справу ми ще не розглядали,
ви прийдіть за кілька днів... За скільки? Ну дня за три-чотири. Коли прийшла – знову ж, ти береш
листочок на чергу, сидиш, чекаєш кілька годин, фактично, це завжди забирає пів дня – і потрапила
до свого віконечка, та пані мені сказала: Ой, а ви знаєте, ми ще не готові. Давайте, прийдіть за дві
години. Коли я прийшла рівно за дві години, вона тільки тоді відкрила мою папку, витягнула мій
паспорт і при мені наліпила туди візу. Фактично, ця процедура їй звйняла три хвилини, максимум».
 
  
Такі слова підтверджує і Інна зі Закарпаття, яка приїхала в Чехію студенткою і в Празі закінчила
вищий навчальний заклад:

Я для себе встановила таке, як би правило, що установи, до яких звертаються не тільки іноземці,
але і чехи, працюють прекрасно. А ось там, де переважно іноземці, так на жаль (це не так).
Можливо – через великі черги, або велику кількість іноземців, які туди звертаються, виникають
певні проблеми. Але на жаль, проблеми існують».

Сьогодні ситуація значно змінилася на краще – в країні легально працює майже сто тисяч
українців, багато-хто отримав документи для постійного проживання, багато українських жінок
вийшли заміж за чехів. Клієнтів стало менше, або в них менший «апетит», та й про рекетирів щось
вже не чути, бо заробітчани вже не возять гроші в Україну готівкою, як раніше, але пересилають
через банки.

І все частіше зустрічаються молоді українці, які приїхали в Чехію на навчання і тепер вже мають
змогу працювати за фахом – і грошей нікому нікуди не висилають, бо будують тут собі власне
життя.

Ставлення чехів до українців з роками змінилось на краще. Всім стало зрозуміло, що країна без
заробітчан не обійдеться – бо населення старіє, дітей народжується менше ніж в роки комунізму,
а на будовах, на заводах, в лікарнях і в сфері послуг нестача робочих рук.

Підхід до українців, мабуть, змінився і після того, як в Чехії з’явилися десятки тисяч заробітчан з
В’єтнаму, Монголії та середньо азійських республік колишнього СРСР – і чехи зрозуміли, що
мовно і культурно в них з ними мають мало спільного.

Валя бачить дві різні категорії чехів, залежно від того і їхнє відношення до українців:

Я дуже швидко прижилася в цьому суспільстві. Як тільки людина вивчить мову і може
порозумітися з тими ж таки чехами, так відповідно зникають бар’єри. Що стосується відчуженості,
тобто, як чехи ставляться до українців, це залежить від конкретно взятої людини: можна їх умовно
поділити на дві категорії – це люди, які більш освічені, багато подорожують, мають широкий
кругозір, і відповідно, їхнє ставлення до іноземців, до українців зокрема, доволі приязне і
абсолютно нормальне, вони не ділять людей за якимось там національними ознаками. А коли
взяти другу категорію людей, це менш освічені люди з нижчою освітою, або ті, які нікуди крім
свого села дальше не виїжджали – відповідно, в них дуже упереджене ставлення до іноземців і до
українців зокрема". 
 
«Готуємось шукати людей в Україні, де достатня кількість якісних залізничних шкіл»,
заявив заступник директора Чеської залізниці Мілан Руттнер.

На запитання, скільки Українців хоче згодом повернутись додому, а скільки хоче залишитись в
Чехії на постійно – не має конкретної відповіді. Заробітчанська модель: 6 або 9 місяців на
заробітках і 2-3 місяці вдома, багатьох влаштовує роками. Пояснює заробітчанка Інна:

«Якщо би спитались мене, особисто, я не знала би що відповісти і так само я не знаю, що собі
думають ті іноземці, які тут перебувають. Можливо, частина з них дійсно шукає собі новий «дім»,
нову батьківщину, а частина просто працює і не задумується над тим що буде в майбутньому, які в
них плани".

Громадські організації, які в Чехії працюють з чужинцями, вважають, що залишитися в Чехії, яка є
повноправним членом Євросоюзу, мають бажання десятки відсотків заробітчан. Свої громадські
організації мають в Чехії і українці, які є громадянами України.

Вагу і значення цього сектора усвідомлює собі і чеський міністр у справах прав людини Міхаел
Коцаб. На думку політика, в котрого дружина американка, чехам бракує толерантності. Він додає,
що через брак толерантності може виникнути расизм.

Завданням меншостей не є пристосовуватися. Нацменшості є відмінними, і саме їхня відмінність
мала б наше суспільство збагачувати, а чехи мали би це цінувати, каже міністр.

Він каже, що коли відбувається відчуження нацменшин – як от, скажімо, циганської меншини Чехії,
то це може дати поштовх різного роду ультра-радикальним силам. Міністр Міхаел Коцаб, якого, до
речі, від шкідливої звички палити в Празі вилікував фахівець з України, додає:

«Дуже важливим є цілий сектор неурядових організацій, бо він пов’язаний з розвитком
громадського суспільства так, як собі це свого часу уявляв колишній президент Вацлав Гавел.
Неурядові організації є одним з результатів оксамитової революції. Про це ми забуваємо. За
останні 20 років тут весь час займаємось економікою... Це важливо, але згадаймо, так думали
більшовики, ніби над усім стоїть лише економіка. Однак, ми повинні усвідомити собі, що
громадянське суспільство і права людини – це і є власне те, що ми від революції 89-го року хотіли
отримати».

Світова економічна криза вдарила і по Чехії. Одним з результатів стало рішення уряду Чехії про
призупинення видачі робочих і довгострокових віз в декотрих країнах, в тому числі і в Україні. А до
того ж, бюрократи придумують і різні новинки – як ось цю, що починаючи з червня всі бажаючі
отримати чеську візу терміном більше ніж на три місяці повинні принести довідку, що не хворіють
інфекційним захворюванням.

А до того ж, довідка повинна бути затверджена нотаріусом і перекладена на чеську мову...
Однак, в часи господарської кризи є позитивні новини. Ось, скажімо, Чеська залізниця заявила, що
їй потрібні сотні машиністів тепловозів з України.

«Готуємось шукати людей в Україні, де достатня кількість якісних залізничних шкіл», заявив
заступник директора Чеської залізниці Мілан Руттнер.

За його словами, випускникам українських училищ, які захочуть в Чехії працювати, відкривається
перспектива переїхати і осісти в Чехії на завжди, навіть з сім’єю. Річ у тім, що протягом наступних
десяти років аж половина з 4000 чеських машиністів вийде на пенсію, а чеські училища не в змозі
виховати таку кількість їх наступників. А зарплата? Спочатку 740 євро брутто, а через кілька років
1100 євро на місяць. 
   
Джерело: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/story/2009/06/090602_zarobitchany_praha_oh.shtml