Історична постать Петра Конашевича-Сагайдачного

Автор: Тетяна Ясюк

Коротка доба Сагайдачного має велике значення в історії України. Блискучий полководець, мудрий політик Петро Конашевич-Сагайдачний здобув заслужену шану серед сучасників. "Був то чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був першим, коли доводилося відступати-останнім".

Петро Сагайдачний- гетьман українського реєстрового козацтва, один з найвизначніших діячів вітчизняної історії. Справжнє прізвище-Конашевич. Сагайдачний- це прізвисько, що походить від слова сагайдак, яке означає шкіряну сумку або дерев`яний футляр для стріл, а також лук. Сміливість, відвага, видатні адміністративні здібності висунули його на гетьмана. Людина нестримної, кипучої енергії, патріот своєї землі, він пішов на Запорізьку Січ. Уславився як видатний державний діяч. За його гетьманування у 1617 році Військо Запорізьке увійшло до Європейської ліги для боротьби проти Порти. Прагнучи створити могутній антитурецький союз, Сагайдачний установив дипломатичні звязки з Московською державою, Грузією, Іраном. Освічений, талановитий, хоробрий Сагайдачний незабаром зайняв помітне місце серед козацької старшини. Він очолював  відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. Брав участь у походах на Молдавію, Лівонію, але головним чином прославився морськими походами на Крим і Туреччину. У 1616 році здобув Кафу, де був найбільший невільничий ринок.

Запорізьке Військо під його проводом увійшло в новий період розвитку. Сагайдачний провів основну реформу війська, усунув із війська своєвільні елементи і завів сувору дисципліну. Мабуть, за його гетьманства введено сувору заборону пити горілку під час морських походів. Порядок у війську утримував гострими засобами "щедро лив їх кров". У переговорах з поляками Сагайдачний виявився передбаченим політиком. Він здобув собі довір`я уряду тим, що не допускав козачинни  до занадто гострих виступів проти шляхти, він погоджувався також на різні другорядні поступки, але водночас твердо стояв на позиціях Війська Запорізького. Передусім Конашевич створив велику козацьку армію, що мала кільканадцять тисяч вояків. Це військо в більшості пербувало в містечках і селах, головно в королівщинах і складалося з хліборобського люду. Найбільшим ділом Сагайдачного було поєднання козацької політики з стремлінням української інтелігенції. Сагайдачний також перший з гетьманів поширив діяльність на Київ, який знову став політичним осередком нової України. Як вихованець Острозької школи, він у самому джерелі пізнав задуми тогочасних організаторів української культури, а пізніше ввійшов в тісний зв`язок з гуртом київських освітніх діячів. Щоб піднести значення київського братства, він вписався до його членів разом із цілим Запорізьким Військом. І так узяв культурний центр під свій протекторат. Багато зробив Петро Сагайдачний і для підтримки православної церкви. За його активної участі вдалося зберегти в Києві ієрархію, фактично втрачену під час Берестейської унії.

В зовнішній політиці Сагайдачний намагався запевнити Війську Запорізькому певну свободу рухів. Брав участь в тогочасній європейській політиці. Підтримував наміри польського короля Владислава і в 1618 році у з кільканадцятьма тисячами козаків він ходив в похід на Молдавщину. Був членом ордеру "Християнської міліції" і боротьбу з мусульманським світом вважав за головне завдання козачинни.

Сагайдачний- взірець наслідування для наших сучасних політиків. Його життя- приклад високого патріотизму та любові до рідної землі. Ось які герої мають бути у нашому суспільстві. Героїчна постать Сагайдачного-у центрі творів Данила Мордовця "Сагайдачний", Осипа Маковея "Ярошенко", а ткож у численних піснях, легендах.

Фото/Avatar Image: WikiMedia Commons