Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Петро Сагайдачний: козацька слава не вмре, не загине

by Valeria on Oct 16, 2009

 

Петро Сагайдачний: козацька слава не вмре, не загине

Автор: Олена Захарян

„Відродження нашої історичної свідомості слід починати з відродження, слави гетьмана Сагайдачного”, - пише Богдан Сушинський. Петро Конашевич-Сагайдачний – один з найславетніших і найталановитіших козацьких вождів чи полководців, що з однаковим успіхом діяв і на полі бою, і на дипломатичних теренах.
  Серед інших діячів того часу П.К. Сагайдачний виділявся гострим аналітичним розумом, палким патріотизмом, глибоким розумінням завдань і перспектив боротьби, послідовністю і непохитністю у досягненні поставленої мети, а також дуже розвинутим почуттям власної гідності. І сьогодні – 400 років потому - характеристика постаті видатного козацького ватажка викликає багато суперечностей, але мало кого залишає байдужим.

 Петро-лучник
Ще в дореволюційній історіографії усталилася думка, що батька гетьмана звали Конон або Конаш. Але деякі історики, наприклад Б.Барвінський, вважають, що прізвище „Конашевич” узяте не від батька, а від одного з предків Сагайдачного 
А от „Сагайдачний” – це прізвисько, дане йому козаками, як вправному лучнику. Озброєний сагайдаками вершник прикріплював з одного боку до пояса лук з налучником, а з іншого – сагайдак для стріл.
Письмові джерела засвідчують, що Петро з дитячих літ навчився володіти луком, „зброї і коня з рук не випускав”. З луком Сагайдачного зображено і на малюнку з книжки Касіяна Саковича „Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного...” (ця книжка є чи не найважливішим джерелом біографії гетьмана).


Блакитна кров
Польський шляхтич Яків Собеський (батько польського короля Яна Собеського, сучасник Сагайдачного) називає Петра Конашевича „за походженням, способом життя простою людиною”. Втім, інший сучасник гетьмана, польський літописець Йоахім Єрлич, який брав участь у битві під Хотином, зазначив у своєму літописі, що Петро „не був простого походження, але шляхтич од Самбора”.
Крім того, в тих же панегіричних „Віршах на жалісний погреб...”, на гравюрі із зображенням гетьмана на коні, є герб Сагайдачного у формі підкови, яку увінчує хрест. Зрозуміло, що автор цієї книжки був людиною грамотною, і навряд чи насмілився тулити до гравюри з Сагайдачним абиякого герба.
Отож, рід Сагайдачного не лише був аристократичним, але й мав свій герб. Висловлювання ж Якова Собеського можна тлумачити як один із проявів його вкрай недоброзичливого ставлення до козацтва, намагання перекрутити факти і „принизити” видатного українського гетьмана. Втім, очевидно, Сагайдачний, як справжній воїн, і справді був аскетичним і невибагливим у своїх потребах. І це було далеке від розуміння польського шляхтича, що й підштовхнуло його назвати Петра Конашевича „простою людиною”.


Опановуючи науки
Коли Петру виповнилося одинадцять років, він залишив батьківський дім та подався в науку до Острога. Очевидно, він і там не розлучався з улюбленою зброєю, яку, як вже було зазначено, полюбив ще з малих років. До того ж, для цього він мав сприятливі умови: місто славилося своїми ремісниками-зброярами.
Маючи багаж знань, який дала йому домашня освіта, Петро при зарахуванні учнем Острозької школи-академії переступив перші навчальні сходинки – кілька елементарних класів.
Острозька академія давала своїм учням не лише ґрунтовні знання, відкриваючи перед ними широкі обрії кар’єри. Цей навчальний заклад був визнаним в Україні культурно-освітнім та ідеологічним центром. Молодим людям там прищеплювалося розуміння духовних цінностей свого народу, формувалися національна самосвідомість і гідність.
Особлива духовна атмосфера, яка оточувала Петра Сагайдачного в острозький період його життя, остаточно сформувала його особистість. Сприйняті ним ідейні та культурні віяння і впливи яскраво проявилися у його діяльності вже поза студентською лавою.


За покликом долі
Сагайдачний провчився в Острозі не більше трьох-чотирьох років і закінчив своє навчання на поч. 1590-х. Скінчивши ж навчатися, Петро подався служити до якогось київського шляхтича: канцеляристом або дитячим вчителем – точно не відомо. Але дуже скоро відчув, що таке життя – не його стихія. І доля привела Петра Конашевича на Січ.
  Серед козацтва Сагайдачний швидко зарекомендував себе найкращим чином. Під час другого гетьманування Самійла Кішки Сагайдачний перебував у всіх його походах. Здобув військовий досвід а між козаками значної слави, бо, як писав Яків Собеський, " був він чоловік великого духу, що сам собі шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був першим, коли ж доводилось відступати — останній; мав жваву вдачу, в таборі сторожкий, мало спав і не пиячив; на нарадах поводився обережно, в розмовах був не балакучий". І це, слід зауважити, характеристика від польського аристократа, якому важко захоплюватися козацьким вождем.
Поступово Петро Сагайдачний зробив собі „кар’єру” на Січі: був спочатку дрібним ватажком, потім кошовим отаманом, а невдовзі і гетьманом українського козацтва.


Дипломат
Петро Сагайдачний був мудрим політиком і належав до поміркованої частини козацької старшини, якареально оцінювала тогочасні можливості Війська Запорізького, а також військову і політичну силу Речі Посполитої. Тому Сагайдачний і його однодумці намагалися відстояти національні інтереси українського народу через переговори з польським урядом.
Сагайдачний дбав про мирні відносини з Польщею, бо реально оцінював її тогочасну військову та політичну силу. Водночас він постійно використовував конфлікти шляхетської влади з урядами Туреччини, Московщини, щоб у такий спосіб ослабити їх, а в межах Речі Посполитої вибороти українцям незалежне самоуправління – автономію.
Сагайдачний був толерантним до польсько-шляхетського уряду. Але саме він розпочав активну розбудову „козацької вольності”, продовжував поширювати „свавілля” на Наддніпрянщині.


Поборник православ’я
З молодих років Сагайдачний був ревним противником церковної унії. Коли ж він очолив уже могутнє військо, то скористався цим для втілення своїх ідей. 1620р. завдяки його наполегливості на українських землях було відновлено православну ієрархію. Адже 1596р. разом з Берестейською унією вона була скасована, і православна церква була обезголовлена. Сагайдачний же фактично примусив єрусалимського патріарха висвятити православне духовенство. 
  Питання про те, чи була унія позитивним чи негативним явищем, і звідси питання про правильність вчинку Сагайдачного, не таке просте, як може видатися на перший погляд. Річ в тім, що православна церква наприкінці XVI ст. (взагалі, а не лише в Україні) прийшла в занепад. Не було нормального оновлення церкви, і через це відбувся застій. Процвітали корупція, міжусобиці. Потрібне було оздоровлення. І таким оздоровленням, оновленням і мала стати церковна унія. Зрештою, унія зберігала обряди православні, і завдяки цьому церква залишилася національною, стала пізніше носієм національної ідеї.
Але Сагайдачний не оцінив переваг унії. На мою думку, його не варто через це засуджувати. Адже для більшості українців унія фактично дорівнювалася покатоличенню, а покатоличення – ополяченню, тобто втрати своєї національної самосвідомості, окремішності. Окрім того, унія була насильницьким актом для більшості мирного населення, яке відчувало, що, прилучаючись до уніатської церкви, вони ніби зраджують традиції і віру (що була одним із найголовніших чинників в житті людей) своїх батьків. Таким чином, Сагайдачний та його козацтво захищали не стільки духовенство чи самі ідеї православної церкви, скільки численне українське населення. І, я вважаю, що, навіть якщо вони завадили певному очищенню національної церкви, то вони захистили свій народ від швидкої асиміляції. В будь-якому разі, вони показали, що українські люди здатні протистояти натиску з боку Польщі.


З мечем за культуру
Петро Конашевич-Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний для свого часу крок: поставив зброю на захист релігії, освіти та культури. З усім двадцятитисячним Військом Запорозьким вступив він до Київського (Богоявленського) братства, яке виступало проти політики шляхетської Польщі, відіграючи одночасно роль культурного та наукового центру України. 
Своїм маніфестаційним колективним вступом до братства запорожці продемонстрували солідарність із його програмою, а також те, що беруть його під свій захист. Це було виявом величезної політичної ваги. Такі дії козаків сприяли популярізації організації в широких народних масах, високо підносили авторитет братства і водночас захищали його від репресій.
Нову культурну інституцію було засновано без дозволу короля. Проте ні польський уряд, ні коронний гетьман С. Жолкевський, ні католицьке й уніатське духовенство не наважувалися заборонити його, бо побоювалися козацтва, очолюваного Сагайдачним. 
  Козацтво було тісно пов'язане з життям заснованої при братстві школи. Сагайдачний стає її ктитором (опікуном), допомагає їй матеріально. На території братства було згодом і поховано видатного гетьмана.


Суворий лідер та воєнний реформатор
Петро Конашевич-Сагайдачний сам був дисциплінованим, аскетичним і завзятим рицарем і того ж вимагав від інших. Він розумів, що єдино вірним шляхом поліпшення тактики і стратегії є свідома дисципліна та самовіддане ставлення кожного до виконання свого обов’язку. Відступників гетьман непощадно карав: „Він був такий суворий у стриманні козацького свавільства, що з найменшої причини щедро проливав їхню кров”.
Вимогливість Сагайдачного у дотриманні військової дисципліни зумовила те, що його полки постійно утримувалися на високому рівні організації та бойової майстерності.
Крім того, він створив власну школу воєнного мистецтва, докорінно змінивши традиційні уявлення про ведення бою.
Річ в тім, що за часів Сагайдачного традиційним веденням бойових дій в Західній Європі було маневрування, а не безпосередньо битва. Європейці намагалися захопити найважливіші географічні об’єкти з мінімальними людськими втратами, які дуже важко було поповнити. Питання про знищення армії противника у вирішальній битві не ставилося. Битва розглядалася як один із способів впливу на противника. Рішучий наступ в глибину території ворога, як правило, вважався неможливим через недостачу сил і засобів.
Сагайдачний же зрозумів, що перемогу можна здобути лише рішучими наступальними діями. А склад козацького війська і якість запорожців давали йому можливість вирішення різноманітних і найскладніших тактичних завдань. Отож він відкинув неефективну західноєвропейську систему. Він обирає за основу своїх дій швидкий і несподіваний маневр. Рішучість і активність дій, раптовість – головні риси його воєнно-морського мистецтва. Під час великих походів козаки атакували кілька фортець одночасно, однак основного удару завдавали якомусь найбільшому центру, серед яких були Стамбул, Трапезунд, Синоп, Риза та інші. «Скурювали мушкетним димом столицю турецького султана»,— записав літописець.
Високою була маневреність і мобільність війська. Козацькі „чайки” були в цьому незрівнянними, вони могли ходити як рікою, так і морем, пришвартовуватися до будь-якого берега.
Сувора військова дисципліна, високий морально-психологічний дух запорожців не тільки надавали їм величезної переваги у бою, але й робили військо постійно готовим до ведення бойових дій за будь-яких умов. «Козаки такі відважні, що не тільки при рівних силах, але й 20 чайок не бояться на 50 галер напасти, як то буває щорічно», - писав італієць Д'Асколлі, який спостерігав морські бої козаків.


Найстрашніші вороги турків
Головним ворогом Сагайдачного протягом його життя була Османська імперія. І не дивно: адже турки не просто воювали. Вони буквально знищували наші міста, брали полонених – „ясирів” – тисячами і прирікали їх на нестерпне і ганебне життя в неволі, рабстві і муках
.

Козацькі походи на турків, звісно, мали також на меті і збагачення. Але найголовнішою, шляхетною метою було звільнення невільників з турецького полону. Добуті біля Очакова турецькі галери з гарматами були використані в штурмі й за допомогою них запорожці за кілька днів здобули Кафу, побили 14000 бусурманів, визволили й забрали на галери й чайки велику кількість невільників зі всіх земель, і всяких скарбів, щасливо вернулися на Січ.
Велика радість була по всій Україні й по сусідніх землях, коли до рідних осель повернулися батьки, сини і дочки що були вже оплакані; слава про Сагайдачного розійшлася по всьому світу…
Уряд Османської імперії боротьбу з козаками розцінював як найважчу, найскладнішу і найневідкладнішу воєнну й зовнішньополітичну проблему. Найбільша держава тогочасного світу мобілізувала майже всі свої збройні сили проти українських воїнів, котрі протистояли їм у битвах силами іноді в кілька десятків разів меншими, і все ж добивалися перемоги.
За свідченням сучасника, «не тільки на Чорному морі, а й у самій турецькій столиці козаки викликали такий великий переполох, що через них там постійно тримають флот, увесь або частину, будують укріплення на берегах Босфору».


Найкращі у світі
Українське козацьке військо було найкращим у Європі(!). 
Славні походи Сагайдачного на турків і татар високо піднесли славу козацтва. Чутка про запорожців, що вдалися в самісіньке серце бусурманського світу - Стамбул, тоді коли інші народи Європи з їхніми військами і флотами не насмілювалися вже про те й гадати, полинула з краю в край. Спілки з козаками почали шукати і італійці, і німці, і шведи, і австрійці, і багато інших.
Козаки, як наймане військо, приймали участь у багатьох європейських війнах з боків різних європейських держав. І не дивно: адже кожна європейська країна, бачачи, як вона зазнає поразки від іншої не завдяки армії тої, а завдяки козацькому війську, воліла сама найняти його наступного разу.


Поляки без Сагайдачного – нікуди
Часто Петро Конашевич вів своїх козаків і на війну за Польщу.
До того ж, слід зазначити, багато з цих походів були походами на Московщину: козаки скоріш йшли воювати з поляками проти Московії, ніж навпаки. Тобто ні про яке братерство з „єдиновірними православними” на той час не було і мови. Через це, коли 1620р. (тобто вже після походу на Москву 1618р.) Сагайдачний хотів перевести козаків на службу Москві, цар був настільки ображений, що навіть не прийняв посольство.
Козаки не просто воювали на боці Польщі – їм належала переважна роль у цих битвах. Щоб продемонструвати полякам значення для них козацтва, яке вони тоді недооцінювали, Сагайдачний відмовився приймати участь у битві під Цецорою 1620р. І поляки зазнали там від турків нищівної поразки. Після цього акції гетьмана зросли, а козацтво набуло ще більшої ваги. А отже, Сагайдачний міг висувати свої вимоги. І він цим скористався повною мірою і не тільки на свою користь, але і на благо свого народу. Зокрема, домігся принаймні регламентованого надання українському населенню свободи віросповідання, узаконення православної ієрархії (яка була висвячена, нагадуємо, того ж 1620р.), офіційного визнання влади українського гетьмана над Україною.
А вже невдовзі (1621р.) сталася Хотинська битва (за тодішньої Хотинської війни) проти турків. Про вирішальну роль козаків у цій битві свідчили численні турецькі та польські тогочасні документальні джерела. «Якби не козаки, польське військо було б розбите за 3—4 дні. Перемогу здобуто лише завдяки Богові й запорозьким козакам», - писав вірменський хроніст Авксент.
Навіть представники польського табору визнавали: козаки не тільки винесли на своїх плечах тягар війни й забезпечили перемогу, а й взагалі, врятували Річ Посполиту від загибелі. Сеймовий комісар магнат Якуб Собеський заявив: «Справжніми переможцями під Хотином і рятівниками Польщі були козаки».

Отруєна татарська стріла, що влучила у Сагайдачного при сутичці на самому початку Хотинської битви, вкоротила йому життя. У Києві він дуже хворів, страждав від рани, але до останнього подиху його не покидали думки про долю рідної України і козацтва. Навіть невдовзі перед смертю, будучи сильно раненим отруйною стрілою, він продовжував піклуватися про школи, братства, церкви та шпиталі. За п'ять днів до смерті Петро Конашевич заповів своє майно на освітньо-навчальні, релігійно-церковні благодійні цілі. Зокрема 1500 золотих подарував Київській і Львівській братським школам «на науку і цвічення (виховання) діток українських і бакалаврів учених».


Петро Конашевич-Сагайдачний – особистість суперечлива й неоднозначна. Яких тільки епітетів – від піднесених до принизливих, – яких характеристик – справедливих і упереджених – не довелося вислухати йому за життя. Сагайдачний обирався гетьманом і знову втрачав гетьманську булаву, знаходив спільну мову з можновладцями й одночасно мав авторитет серед широких кіл козацтва. Його політична діяльність привертала увагу літописців та істориків, мемуаристів і поетів. Українське козацтво часів Сагайдачного вписало героїчну сторінку в вітчизняну історію. І на сьогодні його образ символізує для нас силу, що живе в українському народі.
 


 

Література

1) Реєнт О.П., Коляда І.А. "Усі гетьмани України". / Худож.-оформлювач А.С.Ленчик. - Харків: Фоліо, 2007
2) Сушинський Б. "Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст.": Історичні есе у двох томах. - Одеса:"ВМВ", 2004. Вид. друге, доп. - Том 1.
3) Котляр М.Ф. Історія в життєписах; Пер. з рос. Н.Г.Сидяченко; Худож. Г.Т.Задніпряний. - К.: Час, 1994. - 327 с.
4) Гуржій О.І., Корнієнко В.В. "Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний", - К.: в-во "Україна", 2004.
5) Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. - К.: Либідь, 1993. - 287 с.
 

Автор: Олена Захарян

Історія 4472 Переглядів

Author

ValeriaDrozdova

Valeria

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Сорок років від часу висадки людини на Місяць

Сорок років від часу висадки людини на Місяць Автор: Ірина Мойсеєнко Бі-Бі-Сі, Лондон Фото 1: Американський прапор на Місяці встановив Ніл...

Історія

Олег Скрипка: Добробут в країні починається з культури

Автор: Бісмак Росана Народний Президент – саме так називають Олега Скрипку його прихильники. Й на правду, Олег випромінює мужність,...

Культура/Суспільство

7 січня – це те ж 25 грудня. Тільки за Юліанським календарем

Автор: Ігор ТИМОЦЬ Протягом трьох перших сторіч історії християнства його послідовники не мали окремого свята Різдва. Це було пов’язано із...

Культура/Суспільство

Історія походження назви "Канада"

Як Канада отримала свою назву? Якщо запитати про походження назви "Канада", то більшість канадців одразу поскаржаться на своє незнання цієї...

Історія

Імперський маразм

Імперський маразм Автор: Петро Масляк В цей час, коли ми з вами сидимо біля дисплеїв комп’ютерів і длубаємося в Інтернеті, в...

Політичні оглядачі

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.