Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Донбас і Україна (з історії революційної боротьби 1917-18 рр.) (част.1

by Guest on Apr 10, 2012


...Одне з таких упереджень, які століттями царизм плекав у головах робітників - упередження національне, тобто погляд на українську мову і українську культуру як на мову і культуру третьорядну, яку можна допустити лише для "простого" домашнього вжитку...

25 січня 1872 року в Ясинуватій на Донбасі народився один із творців Української РСР (до 1937 року вона називалася УСРР - Українська Соціалістична Радянська республіка), чільний ідеолог українізації Микола Скрипник.

З нагоди 140-річчя державного діяча "Історична Правда" пропонує читачам його програмний текст "Донбас і Україна (З історії революційної боротьби на Україні 1917-1918 рр.)", опублікований у 1920 році.

-------------

Два рази Радянській владі доводилося покидати Україну; два рази кривава хвиля контрреволюції заливала українські міста і села. Правда, щораз вище здіймається хвиля комуністичного будівництва і тісніше згуртовуються маси довкола червоного прапора.

Та тільки тепер, з організацією комнеземів [комітет незаможних селян - місцевий орган радянської влади на селі в УРСР у 1920-33 роках - ІП], ми починаємо опановувати українське село і організовувати широкі маси селянської бідноти.

Правда, ще й досі то там, то сям в українських селах орудують банди куркулів, що виступають організовано із зброєю в руках і тероризують сільський пролетаріат, - Махно, Тютюнник та зграя інших отаманят намагаються організувати свою анархо-куркульську республіку.

Операція "Заповіт". Як радянська влада боролася з отаманами

На це було багато причин. Ще багато праці доведеться докласти нам для того, щоб остаточно й безповоротно українське село стало на шлях життя і праці в рамках Радянської влади. Я хочу тут торкнутися однієї з головних трудностей нашої роботи на Україні, справи, яку навіть у наших рядах не досить собі уявляють.

У країні, де переважає селянське населення, де пролетаріат фабрично-заводський кількісно не дуже великий, а організаційно надзвичайно ослаблений безперервними кровопусканнями; у країні, де величезна правобережна частина живе багато в чому ще в умовах кріпосницьких латифундій і первісного капіталістичного нагромадження, у такій країні пролетаріат лише в тому випадку зможе твердо завоювати владу і будувати комуністичне життя, коли він зможе здобути широкий вплив на пролетарські і напівпролетарські верстви селянства.

Вся суть питання про комуністичну революцію на Україні полягає в боротьбі за селянство, за розшарування селянства, за завоювання впливу на нього, за прилучення його незаможницьких верств до основних кадрів індустріального пролетаріату в радянському будівництві.

 "Піонер більшовизму на Україні тов. М. О. Скрипник разом з іншими піонерами". Світлина з "Універсального журналу", 1929 рік. Джерело: "Вікіпедія"

Припустимо, це - умова пролетарської революції досить спільна майже для всіх країн, - навіть для значно більш капіталістично розвинутої Німеччини.

В Росії успіх Жовтневої революції значною мірою обумовлювався тим, що після імперіалістичної війни і кріпосницького царизму робітничому класові, що повів боротьбу проти імперіалістичної війни і кріпосницького землеволодіння, проти лихварського капіталізму, вдалося з самого початку твердо взяти у свої руки керівництво селянськими масами і порівняно легко подолати опір окремих кулацьких верств, що одна за одною відшаровувалися.

На Україні відносини між пролетаріатом і селянством ускладнюються деякими привхідними елементами.

Куркульські верстви українського села значно більш організовані і економічно, і політично, ніж у Росії. Крім того, вони дуже добре озброєні, особливо на Правобережжі - мають багато зброї, що лишилася після демобілізації старої царської армії і після розкладу німецької та австрійських армій. Отже, куркулі збройно придушували будь-який опір на селі й тероризували незаможницькі верстви.

Разом з цим звичайні в капіталістичному суспільстві суперечності між містом і селом прикрашалися на Україні національними кольорами.

Село на Україні за своїм національним складом майже виключно українське. Місто складається з елементів, за національним складом російських і напівзрусифікованих - єврейських та частково, на Правобережжі, польських. Індустрія мало централізована, підприємства - переважно дрібні або середні.

Міський пролетаріат порівняно мало відійшов від дрібнобуржуазного оточення і живе ще багатьма й багатьма дрібнобуржуазними передсудами [упередженнями - ІП].

Один з таких передсудів, які століттями плекав царизм і засмічував голови багатьом і багатьом робітникам, - це передсуд національний, тобто погляд на українську мову і українську культуру як на мову і культуру третьорядну, яку можна допустити лише для "простого" домашнього вжитку.

Річ у тому, що в містах України розмовною мовою є частково російська, а частково, на заході - польська мова. Селяни свої культурні потреби задовольняють так-сяк, вживаючи українську мову.

Природно, що мало організований і не звільнений остаточно з-під впливу буржуазії робітничий клас повинен був засвоїти собі від буржуазії і поміщицького класу зарозуміле, зневажливе, у крайньому випадку, ставлення до української мови і до української культури.

А тим часом демократична Лютнева революція пробудила до національного життя широкі маси селянства, які об'єдналися навколо угодовських партій українських соціал-демократів і українських соціал-революціонерів.

Лютнева революція. Як Росія 9 місяців була демократичною республікою (ФОТО)

Отже, нашій Комуністичній партії з самого початку 1917 року в боротьбі за вплив на селянство довелось боротися з русотяпськими передсудами відсталої частини міських робітників України.

Наша трагедія на Україні полягає саме в тому, щоб за допомогою робітничого класу, російського за національністю або русифікованого, що зневажливо ставиться часом навіть до найменшого натяку на українську мову і українську культуру, за допомогою його і силами його завоювати собі селянство і сільський пролетаріат, за національним складом український, який у зв'язку із складними історичними умовами упереджено й недовірливо ставиться до всього російського, "московського".

Тим-то найпершим завданням кожного свідомого робітника є добре усвідомити, що для того, щоб здійснювати свої класові, пролетарські, комуністичні завдання, робітничому класові на Україні треба, обов'язково треба, не ототожнювати себе з російською мовою і з російською культурою, не протиставляти свою російську культуру українській культурі селянства, навпаки, треба всемірно піти у цій справі назустріч селянству.

Не як росіянин і українець, не як носій однієї мовної культури до представника іншої, "нижчої" мовної культури, а як пролетар до незаможного селянина, як передовий борець комуністичної революції, до трудівників, які ще не усвідомили своїх класових інтересів.

"Говорите по-русски", - іноді каже робітник на загальних зборах і з'їздах, навіть коли сам він по-українському розуміє. Ось шлях, яким ми не повинні йти, коли хочемо справді здобути вплив на селянство.

Українського селянина ми зможемо завоювати, лише підходячи до нього із зрозумілою йому мовою, а коли треба, то й вивчаючи навіть цю саму мову. Ось чому Комуністична партія у своїй резолюції ЦК КП(б)У прямо поставила своїм завданням розвиток української культури, "культивування" української мови, навчання її державних чиновників - радянських службовців.

Рівняти місто щодо мови по українському селу, щоб привести українського селянина до рівняння на пролетарське місто. До цього тепер ми прийшли, але тільки після довгої боротьби з міщанськими передсудами, що заражали основну нашу силу, міських робітників.

Хоче тепер проілюструвати свою думку однією історичною довідкою з життя першого українського Радянського уряду, так званого Народного Секретаріату України [створений у грудні 1917 року в Харкові уряд Української Народної республіки Рад, яка кидала виклик УНР у Києві - ІП].

Прапор радянської УНР. Джерело: Центральний державний електронний архів України

Головна маса пролетаріату України знаходиться в східній частині її, в Донбасі. В усіх інших частинах і містах України пролетаріат кількісно і організаційно досить слабкий.

Перший з'їзд Рад України, скликаний у Києві, потонув у морі представників куркульсько-селянських спілок, яких покликала туди Центральна рада. Навіть міські, повітові і містечкові робітники йшли тоді ще в значній частині під жовто-блакитним прапором українського націоналізму.

Як бандерівці називали себе продовжувачами справи 1917 року

Стояла дилема: або визнати Центральну раду і всередині її намагатися відірвати пролетаріат і пролетарізовані верстви селянства, або негайно протиставити свідомий пролетаріат націоналістичній куркульській Центральній раді.

Для того, щоб іти першим зазначеним шляхом, робітничий клас Наддніпрянщини був занадто слабкий і кількісно, і організаційно, та й класово малосвідомий. Лишалося шукати місця там, де пролетаріат становив численніше, згуртованіше, свідоміше ядро. І делегати від робітників на I Всеукраїнському радянському з'їзді переїжджають до Харкова.

Тут Перший з'їзд Рад України, репрезентований робітниками-делегатами [для представників селянства залишили 20 місць - ІП], зливається з Третім Обласним з'їздом Рад Донецько-Криворізького басейну. Обирається Перший Всеукраїнський ЦВК [Центральний виконавчий комітет - найвищий орган влади у період між з'їздами - ІП], проголошується Перший Робітничо-Селянський Уряд України.

Робочий пролетаріат України починає відкриту боротьбу з дрібнобуржуазною соціал-угодовською куркульською Українською Центральною радою.

Під час Першого з'їзду велося чимало спорів серед донецьких представників про об'єднання обох з'їздів і лунали непоодинокі голоси про те, що робітники Донбасу не вважають себе за українців, що вони росіяни; та розбіжності, що з'явилися були, блідли перед насущним завданням боротьби із зрадницькою Центральною радою.

Пролетарська солідарність дала себе відчути і згуртувала всіх делегатів. Одностайність виявилася і в дальшій озброєній боротьбі проти гайдамацьких банд. Полтава, Катеринослав, Київ незабаром були взяті Червоною гвардією.

Та із взяттям Києва становище починає змінюватися. Донецько-криворізькі робітники вважають, що завдання вже виконано, і беруться до свого поточного, місцевого, обласного будівництва.

Незабаром після Жовтневої революції і навіть перед нею, коли фізіономія Центральної ради ще не цілком визначилася і з-поза революційних фраз її керівників ще не виглянуло відверто націоналістично-куркульське обличчя, серед багатьох більшовиків виникала думка про те, щоб лишити Придніпровській Україні можливість самостійно виживати наявний дрібнобуржуазний націоналізм і щоб обмежити район дій пролетарської влади на Україні тереном Донецького басейну.

Цю думку багато представників донецько-криворізьких робітників живо прийняли і підхопили.

Ми не будемо зараз порпатися в давньоминулих подіях і аналізувати, наскільки слушна чи безпідставна була надія перемогти дрібну буржуазію в самій Центральній раді, перебудувати її представницький орган в радянський державний апарат.

Життя показало безґрунтовність цих міркувань, а прихильники плану перебудови, - тоді українські есери [соціалісти-революціонери - ІП], а тепер члени нашої партії - Шумський [Олександр Шумський, один із лідерів есерів, потім їхнього лівого крила "боротьбистів" і Української Комуністичної партії (УКП), попередник Скрипника на посту народного комісара (міністра) освіти УСРР - ІП], Сєверо-Одоєвський та інші - вже в січні 1918 року опинилися у в'язниці в Порша і Петлюри.

Гайдамаки з Донбасу. Як "донецькі" придушили повстання на "Арсеналі"

Та думки, що виникли ще в серпні-жовтні про відокремлення Донецького басейну від України, бродили й далі в головах деяких наших товаришів.

Як цікавий історичний збіг обставин, є той факт, що в тому самому січні 1918 року, коли Шумський та інші вже сиділи в петлюрівській тюрмі в Києві, донецькі товариші - Васильченко, Жаков та інші - скликали в Харкові IV Обласний з'їзд Рад Донецько-Криворізького басейну з тим, щоб провести план організації окремої республіки.

На цьому VI з'їзді довелося вперто боротися за необхідність об'єдання всіх робітників України для боротьби проти Центральної ради, вказуючи, що виділення основного ядра пролетаріату Донецько-Криворізького басейну послабить наростаючу боротьбу проти української дрібної буржуазії.

Але донецькі товариші, відповідаючи на це, заявляли, що пролетаріат Донбасу все ж повинен відокремитися, що відсталі селяни України є лише тяжким каменем на шиї донецького пролетаріату і будуть ослаблювати успішність його боротьби.

Занадто ще сильні були в той час відцентрові сили, коли кожне місто вважало себе самостійною республікою: Старобільськи організовували свої робітничо-селянські уряди, а Кременчуки засновували свої державні банки і випускали власні гроші. Ще надто тверде було переконання, що Центральна рада остаточно розбита і що можна почати місцеве будівництво, зовсім не зважаючи на небезпеку з її боку.

Лишивши поза увагою всі докази і переконання противників відокремлення, ІІ з'їзд Рад Донбасу в кінці січня 1918 року постановив виділитися з України і заснувати Донецько-Криворізьку республіку.

Джерело: Скрипник М. Статті й промови. - Т.2 - Ч.2 - Харків, 1931

Цитовано за: "Солдатенко В. У пошуках соціальної й національної гармонії. Ескізи до історії українського комунізму"

Виділення "Історичної Правди"


Микола Скрипник
Народився на Донбасі у 1872 році.
Один з організаторів Компартії України (більшовиків).
Міністр юстиції (1922-27) і міністр освіти УСРР (1927-33).
Покінчив з собою у Харкові у липні 1933-го.
Історична правда
Продовження читайте тут
 

Історія 632 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Тенденції моди на наступний сезон від Марлени Вулфорд

Про «чорних лебедів» у фешн-індустрії, модні кольори та силуети 2013 року в унікальній лекції лондонського експерта Марлени Вулфорд, яка зібрала у...

Мода/Краса

Якщо на пса постійно кричати, він виросте боягузом

Автор: Олеся ПАСТЕРНАК Інколи ми забуваємо, що маленьке цуценя чи кошеня, яке ми щойно принесли в дім, – не іграшка, а жива істота, і тому в...

Тварини

Геоекономічний гамбіт. Прийняття жертви

Автор: Михайло Притула Гамбіт - це така комбінація в шахах, коли жертвують фігуру, щоб виграти партію. Як зробити об'єктивну аналітику?...

Політичні оглядачі

Бути чи здаватися

Бути чи здаватися Автор: Євген Сверстюк  Гамлетівське питання "бути чи не бути" можна було б уточнити: "Бути чи...

Політичні оглядачі

Люстрація по-свободівськи

Свобода надала «тушці» вихованцюакадемії МВС СССР(Москва) звання почесного громадянина м.Червоноград і прирівняла до с.Бандери . Головним гаслом...

Політичні оглядачі

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.