Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Історія Голоду: "Голова колгоспу порадив, щоб діти крали колоски&

by Guest on Apr 11, 2011

Щоб вижити, бабуся їздила на Західну Україну - обмінювала речі загиблого чоловіка на крупи. За все життя вона не знала українською ані слова (крім "цибуля", чомусь говорила саме так). І нічого - ніхто її на Заході не ображав, як декого ще й доcі лякають.

Моя бабуся - чи, як ми її все життя звали, "бабушка" - Акеліна Федорівна, народилася 1913-го року, в селі на півдні Харківщини, неподалік Краснограду.

Про те, як вона пережила голод 33-го, чесно кажучи, було мало відомо - в радянські часи про це не любили згадувати. Знав я тільки, що працювала вона в той час служницею в якогось компартійного начальника, завдяки чому й вижила.

Вже тоді мене це дивувало. Як так: більшовицька влада, боротьба з панами - і наймичка в партійного керівника?

Але особливо в це не вникав - не до того було. Тільки пізніше, вже за України, розпитав детальніше. 1933-го їй було, як неважко порахувати, щось біля 20-ти років. А в наймах ходила з 16-ти.

Сім'я була великою, батько пізно одружився - після сорока, бо служив у царській армії. Чи то ба, на флоті - на легендарному броненосці „Потьомкін". В яких саме роках - вже й не скажу. Певно, ще до подій 1905-го, бо народився в 1867-му році.

Після того він устиг одружитися двічі. Перша дружина, мама моєї бабусі, рано померла. А від другої мав ще кількох дітей - всього їх було щось біля дев'яти (одна нерідна). От одну зі старших дочок і віддали в служниці, щоб допомагала родину утримувати.

Під час Голодомору, як мені це вдалося з'ясувати, вона служила в чоловіка, що працював тоді начальником "Заготзерна" (чи як воно тоді звалося?) у Краснограді.

Розкажіть, як ваша родина пережила 1932-1933 роки

Бабуся навіть ім'я його пам'ятала - Подгурський Андрій Сазонович. Вона так і зосталася неписьменною і через це зберегла просто унікальну пам'ять на дати і прізвища. Був поляком. Це мене теж ще в радянські часи дивувало - звідки на сході України поляки?

Людиною, проте, був непоганою, в часи голоду дозволяв і бабусі брати зерна скільки вона хотіла, і всій її велелюдній родині. З однією, правда, умовою - щоб брали рівно стільки, скільки за раз в руках можна винести.

Та цього було достатньо - кожного дня міг прийти хтось з родини і хоча б кілограм-два зерна взяти - не так вже й мало. Так і вижили - не тільки бабуся, але й усі її брати і сестри.

За що, користуючись нагодою, і хочу подякувати тепер йому чи його нащадкам. Якщо такі є, звичайно.

Бо яка доля потім спіткала його і його родину, я вже й не знаю - підозрюю, що цілком могли й репресувати. Бабуся щось про них більше й не згадувала, може й сама не знала, а я й не запитував.

Післявоєнне фото маминої родини. Бабуся Акеліна – вгорі, друга ліворуч. В центрі – її батько з другою дружиною. Дівчинка внизу – моя мама

На цьому, власне кажучи, розповідь про голод можна було б завершити, якби не одне "не" - те, що цей голод був не єдиним, який пережила моя родина. Голод 1946-47 рр. був анітрохи не легшим, ніж голод 1932-33-го.

Різнився він тільки тим, що тоді вже спеціально ніхто харчі не відбирав, як у 33-му і тим, що з'явилася можливість їздити за допомогою на Західну Україну, де ще не було колгоспів і де ще був хліб. Але люди в 46-му вмирали так само, як і в 33-му.

Це мене теж завжди дивувало, ще в ті ж радянські часи. Як так? В 1944, коли йшла війна, коли не було кому і чим землю орати, коли на полях снаряди рвалися - голоду не було, а в 1946-му, коли вона закінчилася і коли в село мужики повернулися - звідкись узявся?

1939-1945. Розкажіть, як ваша родина пережила Другу світову

Голод 1946 року добре пам'ятає і моя мама. Їй тоді було 8 років, велика вже була. Каже, сама бачила, як люди вмирали. Прийшла жінка хліба просити, бабуся дала їй кусочок - від дітей відірвала, бо та дуже просила, але з'їсти його ця жінка вже не змогла.

Затиснула в руці як скарб, перейшла через дорогу, сіла під тин - і там померла. Хліба шкода було - пропав надаремно.

А мої вижили тільки тому, що бабця тоді в колгоспній їдальні працювала, трактористів обслуговувала. Тих годували добре, для них радянська влада нічого не шкодувала.

От вона, чого вже таїти, і могла вкрасти у них часом трохи масла - його вона ділила на порції. Іноді можна було дещо недоважити чи трохи вкраяти.

Щастя ще, що ніхто "не здав" - а то б пішла в Сибір, як миленька! Ніхто би й не зглянувся, що діти малолітні. Правда потім один "добрий" чоловік на неї таки "настукачив", бо вона його не захотіла, але то вже зовсім інша історія...

А ще, щоб вижити, як усі, їздила на Західну Україну - обмінювала речі загиблого чоловіка на крупи. Бабуся все життя прожила - і так ні слова (крім "цибуля", чомусь говорила саме так, а не "лук") українською не знала. Але нічого - ніхто її на Заході не ображав, як декого цим ще й доcі лякають.

А з ким вона тоді їх залишала - мама вже й не пам'ятає. Хоч, може, то й не проблема була - бо й без того жили на квартирі (себто знімали кімнатку в приватному будинку), так що якась хазяйка з ними все одно залишалася.

Свого житла не мали, до батька (маминого діда - того, що на „Потьомкіні" служив) піти не могли, бо там і своїх дітей вистачало, а по чоловіковій лінії йти теж було нікуди - його батька в 30-х розкуркулили і невідомо куди вислали.

А може, й розстріляли - хто ж тепер знає? Мобільних телефонів та інтернету тоді не було: просто забрали одного разу - і все! Так і пропав невідомо де. А хату відібрали.

Але навіть незважаючи на все це - і роботу в колгоспі, і поїздки на Захід, діти ледве не повмирали. Гірше всього було в червні 47-го. Мама каже - вже й справді з голоду пухли.

От бабуся в відчаї і пішла до голови колгоспу - він же тоді і як Бог був, і як батько. Каже: „Мені і моїм дітям напевно кінець буде". А він на неї як накричить: „Як так! Ти ж їх через зиму протримала, а тепер здасишся?"

 Дівчата післявоєнного покоління. Моя мама - вгорі ліворуч

Щастя ще, що чоловік добрий стрінувся. Хоча б порадив, що робити. А могло ж бути й інакше, бо й сам ризикував за це під трибунал піти.

Підказав - „Пошли дітей в пшеницю (вона тоді лише наливатися почала, молочна була) і дай їм ножиці в руки - нехай колоски тнуть. Діти малі, їх там в пшениці видно не буде. А якщо й спіймають (а їздили охоронці на конях, з рушницею і батогом), то дітям нічого не буде".

Бо дорослих за тих кілька колосків зразу саджали. Або й стріляли без попередження. А дітей міг хіба на коні догнати і батогом по плечах вцідити. Мама каже: "Як ми втікали!!"

По ній, чесно кажучи, ще й досі помітно, що вона голод пережила - ніколи в неї не буває так, щоб про запас не було хоч чогось: якогось кілограма крупи чи баночки тушонки.

Як змінився життєвий уклад українців внаслідок Голодомору

Це й на моєму житті відбилося трохи - в школі мені завжди було важко хоч чимось поділитися з ровесниками, завжди якось осторонь тримався. Потім довго довелося від того відвикати.

А тепер нам розказують, якою доброю була радянська влада. Та не було там нічого доброго, чесно кажучи! В усякому разі - в часи Сталіна, бо Радянський Союз до нього і після нього - це зовсім різні речі.

Навіть виїхати з села кудись - і то не можна було, паспортів не давали. Мама правда якось виїхала - виручив усе той же голова колгоспу. Бабуся сказала: "Ну ты посмотри на неё, кому там в колхозе работать!?"

Він і відпустив її на навчання. Так і здобула якусь освіту, отримала роботу, вийшла заміж. А пам'ять про голод залишилася.

Може, й добре було тоді комусь - тому, хто на коні з нагайкою їздив. Але точно не простому селянину.

Інша моя бабуся, що жила на Західній Україні, голоду не знала. На руках у неї - моя сестра

Добре було й тим, хто все життя нічого не робив. Їх радянська влада поважала - "малоімущі"! Бабуся в своєму селі їх всіх поіменно знала.

Одні і ті ж люди: в 30-х вони приходили розкуркулювати, в 40-х - німцям доносили, а в 70-х - просили помочі вже в радянської держави. Одна така ще й за України клянчила вічно.

Бабця обурювалася - "Моя семья усю жизнь на неё работает, уже унуки на неё работают, а она опять малоимущая!" З того часу нічого не змінилося - тих, хто вміє працювати, в нашій країні й далі не люблять...

Рік тому, 18 березня 2010 року, десь у віці 96 чи 97 років (бо хто ж тепер знає, коли саме вона народилася, адже старших за неї в селі вже не залишилося) бабуся померла.

Наостанок вона ще встигла проголосувати за нашого теперішнього президента. Казала: "Хороший мужик, настоящий!"

Цього її рішення я коментувати вже не буду - її право, в принципі.

Нехай спочиває з миром...

Детальніше про проект "Історія Голоду. Розкажіть, як ваша родина пережила 1932-1933 роки" читайте тут.

Автор: Ігор Лубківський
Інженер-радіофізик, психолог (Тернопільщина)

Історична правда

Історія 943 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

В Україні буде свій IPad. Деталі - китайські

Автор: Ганна Кундіренко Невдовзі на ринку з'явиться перший вироблений в Україні мобільний інтернет-планшет під назвою ImPad ( "Імпед"). Це...

Комп`ютери

Туризм для незрячих на Закарпатті

Автор: Олександр Попович В Україні близько 50 000 незрячих, для яких пізнавальний туризм практично недосяжний. Напередодні Міжнародного дня...

Туризм і дозвілля

Алкоголь-задоволення, чи вбивство?

Автор: Іваночка Солецька Коли у людей проблеми вони вживають алкоголь, щоб так би мовити "забутись"

Здоров'я

Перша і остання команда-чемпіон

Перша і остання команда-чемпіон 50 років тому львівський гандбольний СКІФ виграв першість Союзу  Автор: Іван ЯРЕМКО...

Спорт

Опитування: 45% українців підтримують надання російській мові статусу

45% українців, опитаних соціологічною групою Рейтинг, підтримують надання російській мові статусу державної. Проти цього виступають 47%, не...

Культура/Суспільство

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.