Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Звільнення французького селянства від кріпосної залежності в ХІІІ – на

by Guest on Dec 23, 2010

Автор: Лопатовський Ю.

Питання звільнення французького селянства від кріпацтва в ХІІІ–ХIV ст. привертало увагу багатьох дослідників. Серед науковців, які цікавилися цією проблемою можна відзначити як радянських так і зарубіжних істориків, серед них такі як: Н.П.Граціанський, Ю.Л.Бессмертний, В.Ф.Семенов, Н.Ф.Колесницький, С.Д.Сказкін, М.Блок, А.В.Конокотін, М.Л.Абрамсон, С.А.Слівко, М.М.Фрейденберг та ін., які по різному розглядали цей процес, нерідко висвітлюючи його в “рамках певної ідеологічної доктрини”. Зважаючи на об’єм роботи не можливо в повній мірі дослідити дане питання, дати повну та об’єктивну характеристику даному процесові. Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексного висвітлення становища французького селянства на даному історичному етапі та шляхів його звільнення від кріпосної залежності у різних регіонах Франції.

В ХІІ–XIV ст. відбуваються помітні зміни у становищі французького селянства. Цей період характеризується великою кількістю подій, які сприяли звільненню селян, яке мало свої особливості. Насамперед, це скасування специфічних серважних повинностей, а саме: “подушного податку”, права “мертвої руки”, “шлюбної повинності”. Цей процес був зумовлений історичними умовами розвитку країни, географічним розташуванням і був неминучим явищем, характерним, в цей період, в більшій мірі для західної Європи. Основними соціальними групами французького селянства були серви, вілани та вільні поселенці. Серви займали найнижчу ланку. Сеньйори могли розпоряджатися всім їхнім майном і навіть життям. У разі смерті серва, або у разі укладення ним шлюбу з вільною людиною все його майно переходило до рук сеньйора(1).

Відомим є факт, що стан особистої кріпосної залежності передавався через матерів, а кожна дитина, народжена кріпосною, вважалася кріпосним, навіть якщо його батьком була вільна людина чи рицар, одружившись на кріпосній, всі діти, яких вона мала від нього, успадковували її кріпосний стан. Загальна їх чисельність у Франції в ХІІ ст. становила приблизно 25% усього сільського населення, в деяких районах (Беррі, Форазі, Бурбонні та ін.) вони складали близько половини сільського населення(2).

Вілани за своїм соціальним становищем стояли близько до сервів. Вони сплачували за своє держання певні грошові оброки (чинш(3), ренту або шампар(4). Вільні поселенці не були кріпаками. Вони сплачували держання гостізи, чинш, а в деяких місцевостях повинні були сплачувати певну суму грошей під виглядом тальї(5). У зв’язку із зростанням міст і початком розвитку товарного господарства в країні частину кріпосних селян (сервів) феодали переводили на грошовий оброк(6).

Значну роль у цьому відіграли хрестові походи. Саме вони, були першим поштовхом до звільнення селянства. Йдучи в хрестовий похід і, звичайно, маючи при цьому потребу в грошах, феодал пропонував своїм підданим викупити свою волю або принаймні частину своїх найтяжчих кріпосних повинностей. Кінець кінцем, така заміна натуральних повинностей грошовими вела до особистого звільнення селян і, отже, мала прогресивний характер(7).
Звільнення селян сприяло подальшому розвитку сільськогосподарського виробництва. Але звільнений від кріпосної залежності селянин також підлягав жорстокій експлуатації та був змушений платити королівські податки, церковну десятину та інші оброки(8). Звільнення сервів від особистої кріпосної залежності і перетворення їх на “нових віланів” набрало широкого розмаху у Франції в другій половині ХІІІ – на початку XIV ст.

Перша, основна причина, звільнення селян, характерна для більшості країн Західно Європи – соціальна боротьба, яка безперервно продовжувалась протягом існування феодального суспільства(9).

Друга причина – прагнення отримати відразу велику суму грошей, як викуп за серва. Про це говориться у самих грамотах. Таким чином, потреба в грошах змушувала звільняти селян. І, також, однією з основних причин, були селянські повстання, які у цей період набули майже масового характеру.

Перші ж акти звільнення відносяться до ХІ ст. і стосуються вони, як правило, окремих підданих. В ХІІ – на початку ХІІІ ст. такі акти зустрічаються частіше, поширюється практика колективних звільнень і навіть цілих сіл. Так, наприклад в 1147 р. Людовік VII відмовляється від права “мертвої руки” в межах Орлеана і орлеанського єпископства, а вже в 1180 р. він звільняє сервів в ряді оточуючих місто місцевостей. В цьому ж таки році новий король Філіп ІІ Август дає свободу всім, хто живе навколо Орлеана в радіусі 5 льє.

Колективні звільнення ХІІІ ст. носять різну форму. В межах власного доменна короля багатьох сервів звільняє сам король. Так, Філіпп IV Красивий в 1298 р. звільняє своїх підданих в Тулузі, а в 1303 р. в Реурзі(10). У 1315 р. король Людовік Х видав указ (ордонанс) про звільнення селян за викуп у своїх володіннях. Він висловлював у ньому надію, що його приклад наслідують й інші землевласники. Через три дні після видання ордонансу, Людовіком Х було дано розпорядження з тим, що б королівські комісари накладали великі повинності на тих, хто буде відмовлятися від отримання хартії свободи.

Нових “вільних віланів”, як почали називати колишніх сервів, що викупились на свободу, ставало дедалі більше у французькому селі. “Старі вілани”, також відкуповували свої повинності незважаючи на те, що вони були вільними. Ті й другі перетворювалися на спадкових держателів землі за певні грошові оброки. Проте звільнення лягло важким тягарем на плечі французького селянства. Високі викупні платежі відразу кидали звільненого селянина до рук лихварів. Одночасно сеньйори, як і раніше, зберігали над селянами сеньйоральний суд, а також продовжували стягати ряд натуральних поборів, включаючи порівняно невелику панщину(11). Ці фактори гальмували розвиток селянського господарства, затримували перетворення селянина на самостійного вільного дрібного товаровиробника.

Звільнення селян досить тривалий час зберігало старі процедури, за яких звільнення було найбільш повним. В розвиненому середньовіччі повне звільнення становиться все більш рідшим. Документом звільнення являлися хартії(12), в якій встановлювалися умови і привілеї, дані селянам, а також вказувалися майбутні платежі, якщо такі передбачалися.

Викуп за звільнення мав різні форми. Інколи для того, щоб отримати свободу, серв, залишав сеньйору все своє рухоме і нерухоме майно. У інших випадках підданий у вигляді плати за своє звільнення відмовлявся від посади, на яку він мав спадкове право. Викупивши свої повинності, він ставав вільною людиною – вілланом. Він міг вільно вступати в шлюб і успадковувати батьківське майно. Він був змушений вносити поземельний оброк і виконувати інші вілланські повинності(13). Ціна за викуп була різною. Наприклад, серви Собору Парижської богоматері платили за звільнення 15 ліврів, кріпосні інших сеньйорів змушені були платити 20, 40, 60 і навіть 120 ліврів. Що ж стосується колективних звільнень, то лише в деяких випадках ціна за свободу становила менше 100 ліврів. Інколи ці суми були на стільки великими, що серви змушені були виплачувати їх в розстрочку.

Так, наприклад, в 1263 р. серви села Орлі були звільнені кліриками капітулу Собору Парижської богоматері за 4000 ліврів, які вони зобов’язувались виплачувати протягом 8 років, і до тих пір поки вся сума не буде виплачена повністю капітул зберігав над сервами право “мертвої руки”. За грамотою 1272 р. жителів сіл Сусі і Нуазо (14 чоловік), кріпосних церкви блаженної Марії Парижської було звільнено від права “мертвої руки” за 1500 ліврів, які вони мали виплачувати кожен рік в свято блаженного Андрія апостола по 250 ліврів поки не виплатять всієї суми, крім цього в якості тальї в свято блаженного Мартіна зимового по 16 ліврів щороку.

За грамотою Філіпа ІІ, короля франків, селяни Буавіля, Морвіля і Шеванн звільнялися від роботи на мельниці, проте їм заборонялося мати власні мельниці в зазначених населених пунктах(14). При звільнені сервів монастиря Феррієр, взамін кожен володар будинку повинен платити за нього церкві 5 су цензу(15).

Цензива набула широкого поширення в ХІІ–ХІІІ ст. як нова форма феодального держання. Цензива, в руках селян, являла собою невеликий клаптик землі, на якому були відсутні житлові і господарські приміщення (виноградники, луги тощо), які нерідко вимірювалися в долях арпана(16). Інколи кріпосні розплачувалися за свободу не грошима а власним майном, або яке вони отримали у спадок і утримували його в якості феода або за чинш, про що йдеться в самих грамотах: “...Я, брат Вильгельм, монастыря св.Петра Шартрского..., ивещаю..., что Готфрид, по прозвищу Боше, по рождению к нашей церковной челяди (familia) принадлежавший, пришел в наш капитул для получения... свободы и передал нашему монастырю все, что он, получивши от отца своего Вальтера, держал в качестве феода или за чинш от нашей церкви: именно, принадлежавшую ему в качестве феода (монастырскую) кухню, доходы с которой ему поступали..., а также дом в этой нашей долине (Шартра) и все, что он где-либо имел за чинш, и всю землю, какая была у него в Reconis Villari и Campus Fanni. ...оставил он нашей церкви с согласия и с соизволения жены своей Херзенды, сына Радульфа, дочери Юлианы, сестер Херзенды...” (17). 

 До нас дійшли, звісно, не всі подібні хартії, але число тих які збереглися вражає: тільки для таких французьких провінцій, як Пікардія, Шампань, Бургундія і Лотарингія їх збереглося більше 700. В ряді з них йдеться про одночасне звільнення 100, 200, 300 і навіть 600 селян. Відомо декілька основних варіантів звільнення, які зводилися до слідуючого, сервільна залежність і всі особисто спадкові повинності відмінялися, а не фіксована по об’єму талья замінялася платежем твердо встановленого розміру.

Встановлювався також розмір воєнної повинності, судових штрафів. За членами звільненої общини визнавалась свобода. Общині надавалась можливість приймати участь разом з сеньйором в призначені магістрантів і вона могла розпоряджатися общинними угіддями, а інколи й вирішувати судові справи між членами общини з питань нижчої юрисдикції(18). Світські сеньйори і король продавали хартії звільнення дешевше ніж церковні установи. Причиною цього було те, що вони більше потребували грошей, ніж багата церква, на землях якої довше зберігалась барщина. Тому напевне, по цій причині в селянському повстанні під назвою рух пастушків (1251 р.) у Франції головним об’єктом ненависті повсталих селян була саме церква(19).

Але не всі селяни мали великі суми грошей необхідні для звільнення, багато хто брав їх у борг в міщан чи у розбагатівших управляючих сеньйоріями. В основному звільнення сервів складалося з відміни платежів, характеризуючи серваж як такий: довільна талья, формарьяж тощо. Інколи одразу від всіх.

Дуже часто в відпускних грамотах не згадується формарьяж, через те що цей платіж в результаті договору між сеньйорами давно вже зник. Хоча зустрічаються грамоти, в яких формарьяж займає центральне місце. Крім викупу від серважу, формарьяжу, менморту і тальї існували і інші форми викупу, які визначали різні ступені залежності. Викуплювались як окремі сім’ї і особи, та цілі села і навіть групи сіл. В таких випадках ініціатива виходила від сеньйора, зацікавленого в отримані великої суми грошей.

Звільнення від “мертвої руки” і “довільної тальї” майже завжди згадується разом, так як саме в цьому заключається саме звільнення. Довільна талья стає при цьому фіксованою – і в своїх розмірах і в часі її виплати. Перехід від довільної до фіксованої тальї часто не супроводжувався відміною формарьяжу і менморту. В XIV ст. ми часто зустрічаємо звільнення тільки від менморту, або від довільної тальї. При звільненні селяни зберігали всі свої права спадкових утримань землі, які використовувались за плату общинними угіддями. Звільнення підняло також їх соціальне становище і приблизило його до становища дрібних міських ремісників.

На перший погляд можна було б сказати, що звільнений справді стає вільним. Хоча всі реальні повинності продовжували виплачуватись і після звільнення, як і раніше. В цілому, в більшості випадків хартії не тільки звільняють від сеньйоральних повинностей, але й взагалі регламентують всі інші повинності, інколи їх зменшуючи. Характерні для серважу старі повинності нікуди не зникали (насамперед це менморт і формарьяж). Поряд з ними з’явилися нові поняття, які підкреслюючи низьке положення сервів і вічну основу їх зв’язку з сеньйорами, сприяли виникненню одного з критеріїв нового серважу.

Ознакою серважу почали вважати зазвичай так названі “довільні повинності”, які не були фіксовані ні письмовими договорами, ні звичаями. Щоправда не всі серви підлягали обкладенню тальєю, та ще в меншій мірі повинні були відбувати барщину.

Зазвичай, сеньйор звільняв селян від повинностей, зняття яких було нерегулярним і не досить зручним. В обмін на це він частіше всього отримував гроші, які позбавляли його від яких-небудь фінансових труднощів(20). Як правило, звільнення супроводжувалося тяжкими умовами для селян. Не слід також забувати, про те, що звільнені легко могли знову стати сервами, якщо вони переставали виплачувати покладені на них умови додаткового характеру.

Велике значення для звільнення сервів мали переміни в становищі міських жителів і діяльність міст в цілому, оскільки вони раніше стали вільними і як організація могли більш успішно вести боротьбу з феодалами. “Старі вілани”, які також відкуповувались від своїх “повинностей”, все ж таки не могли повністю бути незалежними від сеньйорів. Останні, як і раніше, зберігали над селянами сеньйоральний суд, а також продовжували стягати ряд натуральних поборів(21).

Вільні поселенці, також підлягали під залежність сеньйора на володіннях якого вони жили, і хоча вони були вільними людьми, сеньйори в свою чергу прагнули різними шляхами встановити над ними контроль, обмежити їхню свободу тощо.

Звільнення селян від особистої кріпосної залежності мало дуже великий соціально-економічний результат. Воно забезпечило безперешкодний відплив в міста робочої сили(22), надало право “свободно продавать, покупать, дарить, закладывать и отчуждать всякое свое имущество, делать завещания, заключать с кем угодно браки, вступать в духовное звание...” і т.п.(23), що дало поштовх до економічного розвитку країни в майбутньому.

Воно відіграло велику роль і в політичному плані, сприяло зменшенню сеньйоральної юрисдикції, яка являлася основою політичної влади феодалів, послабило патріархальні зв’язки, які зв’язували селян з сеньйором, призвело до перетворення залежної общини в сільську комуну особисто вільних селян, відкрило широкі можливості експлуатації селян державою шляхом податків, що створило надійну основу для розвитку держави.

В цілому, масове звільнення селян у Франції XII – на початку XIV ст. зіграло не малу роль в долі цієї країни: воно розширювало можливості економічного росту, укріплювало королівську владу, стало поштовхом соціального прогресу. Таким чином, внаслідок соціальних змін в країні була проведена часткова ліквідація кріпосного права, відбувався поступовий перехід до капіталістичного суспільства, розвивались товарно-грошові відносини, що як наслідок, зробило Францію однією з найбільш розвинених країн світу.

ПРИМІТКИ: 1. Французская деревня в XIII–XIV вв. и Жакерия. Сост. Н.П.Грацианский. – М., 1935. – С.30;
2. Бессмертный Ю.Л. Демографические и социальные процессы во французской деревне XIV в. // Французский ежегодник. – М.: Наука, 1981. – С.131;
3. Семенов В.Ф. Історія середніх віків. –К.: Вища школа, 1975. – С.177;
4. Французская деревня в XIII–XIV вв. и Жакерия. Сост. Н.П.Грацианский. – М., 1935. – С.38;
5. Там само. – С.41, 42;
6. Бессмертный Ю.Л. Феодальная деревня и рынок в Западной Европе ХІІ–ХІІІ веков. – М.: Наука, 1969. – С.262;
7. Семенов В.Ф. Історія середніх віків. – К.: Вища школа, 1975. – С.169;
8. История средних веков. Под. ред. Колесницкого Н.Ф. – М.: Просвещение, 1986. – С.200;
9. Сказкин С.Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в средние века. – М.: Изд. МГУ, 1968. – С.229;
10. Сказкин С.Д. Там само. – С.232;
11. Семенов В.Ф. Там само. – С.177;
12. Блок М. Характерне черты французской аграрной истории. – М.: Наука, 1957. – С.76;
13. История средних веков. Под. ред. Колесницкого Н.Ф. – М.: Просвещение, 1986. – С.199;
14. Французская деревня в ХІІІ–XIV вв. и Жакерия. Сост. Н.П.Грацианский – М., 1935. – С.55, 49-50;
15. История Франции. Т.1. – М.: Наука, 1972. – С.97;
16. Конокотин А.В. Цензива в деревне Северной Франции в период развитого феодализма. (ХІІ–XIV вв.). // Средние века. Вып.39. – 1975. – С.125;
17. Французская деревня в ХІІІ–XIV вв. и Жакерия. Сост. Н.П.Грацианский – М., 1935. – С.52;
18. История крестьянства в Европе. Т.2. – М.: Наука, 1986. – С.109;
19. История Франции. Т.1. – М.: Наука, 1972. – С.98;
20. История крестьянства в Европе. Т.2. М.: Наука, 1986. – С.109;
21. Семенов В.Ф. Історія середніх віків. –К.: Вища школа, 1975. – С.177;
22. Практикум по истории средних веков. Вып.ІІ. Сост. Абрамсон М.Л., Сливко С.А., Фрейденберг М.М. – М.: Просвещение, 1981. – С13;
23. Французская деревня в ХІІІ–XIV вв. и Жакерия. Сост. Н.П.Грацианский – М., 1935. – С.54.

Історія 2266 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Чим більше у компоті цукру, тим рідше його треба пити

Автор: Олеся ПАСТЕРНАК Фахівці Інституту екогігієни і токсикології, Національної медакадемії, Українського науково-дослідного інституту...

Кулінарія

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ГЛИБОЦЬКОГО РАЙОНУ ЗА СІЧЕНЬ–ЛИПЕНЬ 201

ПОВІДОМЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ У ГЛИБОЦЬКОМУ РАЙОНІ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО Рослинництво. На 1 серпня п.р. сільгосппідприємствами, що подають...

Прес-випуск

НЕ БУЛО, НЕМА Й НЕ МОЖЕ БУТИ!*

Святослав Караванський Друга стаття Хто з українців не знає слів царського міністра анти-освіти Валуєва щодо української мови? Гадаю, що й...

Лінгвістика

Осіння мода: поєднання елегантної класики та грубого мілітарі

Автор: Оксана Негода Прийдешня осінь готує цілий калейдоскоп з цитувань та повторень моди різних періодів минулого століття. Її не можна назвати...

Мода/Краса

СХВАЛЕНО СТРАТЕГIЮ З ҐЕНДЕРНОЇ РIВНОСТI

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМIСIЯ СХВАЛИЛА П’ЯТИРIЧНУ СТРАТЕГIЮ З ҐЕНДЕРНОЇ РIВНОСТI. ВОНА, ЗОКРЕМА, НАЦIЛЕНА НА КРАЩЕ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦIАЛУ ЖIНОК У...

Права людини

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.