Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Українців убивали мільйонами

by Guest on Mar 6, 2010

Українців убивали мільйонами
Терор голодом: 1920-ті — сталінська генеральна репетиція 1932-1933 рр.

Автор: Костянтин НІКІТЕНКО

Незважаючи на проведену в останні роки величезну роботу щодо дослідження трагічних сторінок історії України, питання голодоморів XX століття має ще достатню кількість білих плям. Проблема ускладнюється і тривалим періодом замовчування фактів трагедій в умовах тоталітарно-радянського суспільства, і шаленою, відмінно профінансованою (нашим би історикам-дослідникам такі бюджети!) істеричною контрпропагандою. Ще трішки — і нащадки сталінських катів за прикладом наївної жіночки, яка стверджувала, що «в СРСР секса нет!», так само заповзято почнуть спростовувати взагалі всі твердження щодо того, що в СРСР хоч хтось міг померти з будь-яких причин

Мало того, різноманітні політичні сили час від часу (як правило, найактивніше саме напередодні виборів) запевняють суспільство — клянуться не допустити «переписування», «фальшування», а то й «фашизації» історії (маючи на увазі, зокрема, і проблематику голодоморів), абсолютно не задаючись питанням, як можна переписати те, що ще навіть не було написано?! Не було створено?! А існує лишень у вигляді незліченних білих плям. Зачинено, закопано у численних архівах, а то й давно вже спалено, знищено в надії, що ні?кому й ні?коли буде розбиратися, розшукувати пропалі документи, зіставляти факти.

Для прикладу згадаємо, з чого почалася критика культу особи Йосифа Сталіна Микитою Хрущовим? А з тощо, що за його (Хрущова) особистим наказом до того (як когось критикувати) було знищено 11 великих мішків із документами, які свідчили про його участь у репресіях. Свідчили про злочини М. Хрущова. Вдумайтеся, шановний читачу, не 11 документів, і навіть не 11 папок із паперами, а 11 мішків! Зрозуміло, що товариш Хрущов свого досяг — він вийшов людиною-фантомом, людиною, якої немовби не існувало в певні історичні періоди, залишаючись лише стороннім спостерігачем кривавого божевілля, що вирувало у сталінську добу в країні. Як то кажуть, «весь у білому». Але відповідно наша історія «збагатилася» на 11 мішків білих плям. А якби історикам вдалося розшукати хоча б один документ із знищених? Як тоді б виглядали наші підручники? Однозначно — вони поповнилися б новими іменами, новими подіями, новими героями та їхніми жертвами. А якби вдалося знайти всі 11 пакунків? І хіба тільки Хрущов так старанно знищував документи? Риторичні запитання… Так як же можна переписати те, що ще тільки треба відновлювати по складах, розшукувати по крихтах, підіймати з попелу?

Так із чого ж тоді істерика? А з того, що коли Бог хоче покарати людину, він насамперед відбирає у неї пам’ять. Нація, яка не знає своєї історії, не пам’ятає свого минулого, ніколи не матиме й майбутнього. Таку ситуацію можна порівняти лише з деревом без коріння, з будинком із паперовими стінами, збудованим на піску. Так само нічим іншим, як цинічною наругою над мертвими, виглядають і пропозиції «все забути», «згладжувати гострі кути» тощо. Ще трішки — і заради «згладжування» нам запропонують влаштувати замість поминок по загиблих день веселого святкування. Тим більше, що у радянської влади вже був накопичений величезний досвід наруги над закатованими — приміром, у місті Вінниці на місці НКВСівських розстрілів 1930-х років було влаштовано парк відпочинку із атракціонами! Але ж тоді люди, які відвідували цей парк, нічого не знали щодо того, що знаходиться у них під ногами! Важко повірити, що дожили й до свідомих танців на мерцях заради політичного піару!

Отже, для початку з’ясуємо принципове: голод і голодомор — у чому різниця? У спрощеному формулюванні — голод спричинений природними факторами, голодомор — політичними. Якщо з голодомором 1932–1933 рр. усе зрозуміло, то дослідники і досі з великою обережністю підходять до трактування подій 1921–1922 рр. — голод чи голодомор? Неупереджений аналіз фактів та документів переконливо доводить, що смерть близько двох мільйонів людей на початку 1920-х років в Україні була зумовлена першочергово політичними причинами.

Адже прихід до влади більшовиків спричинив тяжкі випробування в Україні. Навесні 1919 р. на її території було введено жорстку економічну політику під назвою «воєнний комунізм». Однією з найважливіших її складових стала продрозкладка — примусові реквізиції селянського хліба. Продрозкладка в реальності одразу ж перетворилася на люте і безжальне пограбування села, адже хоча офіційно й проголошувалося, що забиратимуть тільки «надлишки», та варто замислитися: а звідки ж їм було взятися, отим надлишкам?! На території країни на той час уже багато років точилися воєнні дії — Перша світова війна перетрансформувалася у криваву громадянську, що спричинило загибель величезної кількости населення. Село стояло зруйнованим, спустошеним, без господаря, чоловіки загинули на численних фронтах, жінки намагалися зорати на собі хоча б маленьку ділянку, посіяти там хліб — і так вижити, врятувати родину від голодної смерти. Але в цей час московські більшовики захлиналися: «Хліба! Хліба з України! Без українського хліба радянська Росія існувати не зможе!». Як наслідок, продовольчі загони, озброєні не тільки гвинтівками і кулеметами, а ще й класовою ненавистю до «куркуля», забирали у селян все до останньої зернини, абсолютно все, що можна було знайти і відібрати, — прирікаючи людей на злидні й голод.

Це привело до масового опору селянства. Виникло багато озброєних угруповань, які налічували від кількох до декількох тисяч осіб. Усі ці формування офіційно називалися «бандами». За офіційними даними, наприкінці 1920 р. в Україні виступало проти Радянської влади близько 50 тис. селян, які мали на своєму озброєнні гвинтівки, кулемети та гармати. «Село не з нами!», — з тривогою констатував головраднаркому Х. Раковський. В. Ленін, проаналізувавши ситуацію, у жовтні 1920 р. невтішно констатував: «Ми беремо хліб із Сибіру, беремо хліб із Кубані, але не можемо взяти його з України, бо там кипить війна, і Червоній армії доводиться боротися проти банд, якими вона кишить». (Від себе зауважимо, що важкувато назвати «бандитом» людину, яка захищає своє! Втім, для радянської пропаганди переконати населення в тому, що біле — то є найчорніше чорне, — було цілком посильним завданням.)

Але у 1921 році «брати хліб з України» довелося в умовах стихійного лиха — засухи. Вигоріли, не утворивши навіть колоска, посіви зернового клину цілих районів південної і південно-східної смуги УСРР. Валовий збір зерна в п’яти степових губерніях УСРР становив лише десяту частину довоєнного, в інших губерніях — близько третини, а загалом по Радянській Україні було зібрано лише 45 млн пудів хліба, або четверту частину довоєнного збору. Тяжка продовольча ситуація спричинилася до того, що в цілому ряді повітів Запорізької, Донецької, Катеринославської, Миколаївської і Одеської губерній населення голодувало.

Отже, першопричина голоду 1921 року — стихійне лихо, але що ж відбувалося далі, якою ж була допомога голодуючим селянам від радянської влади? Аналіз першоджерел, що збереглися в державних архівах, переконливо свідчить — замість допомоги українське село отримувало лише репресії. Абсолютно ігноруючи ситуацію, В. Ленін і далі вимагав: «зібрати з України 200–300 млн пудів хліба» (зовсім нереальні показники!). Голодної осени 1921 року з України кожен місяць вивозилося не менш як 40 залізничних ешелонів хліба! Щоденно відвантажувався хліб у Росію у таких обсягах: Полтавщина — 20 вагонів, Київщина — 10, Запорізька губернія — 7 і т. ін.

Зрозуміло, що в цих умовах було зроблено все для замовчування трагедії. Пресі категорично заборонили висвітлювати події голоду в Україні. Так, харківський «Пролетарий» навіть 29 грудня 1921 року дуже чітко розмежовував «голод у Поволжі» та «недорід у південних губерніях України». Голова РНК України Х. Раковський у доповідній записці В. Леніну «Про організацію продовольчої роботи та збирання хліба на Україні» від 28 січня 1922 р. підкреслював: «…про український голод, що насувається, ми мали дані ще в червні. Ще українським ВУЦІКом було скасовано постанову Української економічної наради щодо відправлення у неврожайні губернії слідчих комісій для з’ясування стану речей, і зроблено це із суто політичних причин — не створювати паніки». «Паніка» врятувала б мільйони життів, але завадила б вивозити хліб із України. 3 цією ж метою в Україну не були допущені й представники міжнародних благодійних організацій, які поривалися надати голодуючим безплатну допомогу: «В Україні голоду нема!» — категорично відрізала радянська влада.

Авторові цих рядків під час роботи в Миколаївському обласному архіві вдалося знайти, без перебільшення, безцінний документ. Він свідчив, що тільки за перший тиждень червня 1921 року Постійна нарада щодо боротьби з бандитизмом при РНК УСРР тричі розглядала питання «Про продовольчі репресії бандитських гнізд». Наслідком цих засідань стала інструкція з питань проведення репресій продовольчого характеру проти українського селянства. Так стихійне лихо вирішили використати як каральну акцію. Бунтівному українському селу свідомо вирішили не допомагати! Мало того, за тиждень збиралися тричі — ось наскільки важливою видавалася проблема, і вирішили її просто і цинічно, по-партійному: а відберімо взагалі всю їжу в них (не покладатимемося лише на засуху) і подивімося, як вони тоді воюватимуть із радянською владою! Навіть якби сталася не засуха, а навпаки — врожай 1921 року перевершив би всі очікування, — можна сміливо стверджувати, що й тоді б трагедія українського села повторилася б.

Адже навіть за умов неврожаю у селян ще залишалися якісь запаси, врешті-решт, одяг, цінні речі — годинники, обручки тощо. Тобто все те, що можна було б виміняти у сусідньому місті на продукти і тим урятувати родину. Що принципово — більшовицькі кати передбачили і це (адже тоді б звелися нанівець «продовольчі репресії»). На всіх шляхах та вузлових залізничних станціях було поставлено загородзагони, завданням яких було не пускати селян до міста. Методи роботи таких загородзагонів зафіксовані у спогадах постраждалих-очевидців. Приміром, М. Холодій згадує, як його батько у голодному 1921 р. при спробі обміняти свої речі на хліб попався загородзагону (сталося це неподалік села Федорівка на Кіровоградщині): «Довго били його… Під час цього побиття йому проломили голову. Кістки так до кінця нормально не зрослися, і він на все життя залишився з головним болем і трохи деформованим черепом». І разом із тим, загородзагони виправдали свою місію — справді, мало кому вдалося повз них прорватися. Отже, ефективність таких загонів було доведено на практиці. У 1921 році, незважаючи на страшний голод, грабіжницький продподаток в Україні було зібрано майже на 90 %. Навіть коли люди масово мерли, більшовики залякували, заарештовували громадян, брали заручників із населення, змушуючи здавати зерно.

Таким чином, принциповим моментом є ставлення влади до трагедії, що вразила українське село. Замість допомоги, селяни, що вимирали, отримували лише посилення каральних акцій. Так, лише в місто Київ для охорони зсипних пунктів восени 1921 року було виділено Київським військовим округом 3664 червоноармійці. 27 вересня 1921 року Чернігівській продовольчій міліції видано 600 гвинтівок і кулемет, а на Волинь і Подолію замість хліба для допомоги спрямовано 500 пудів колючого дроту.

Голодуючі почали, нарешті, отримувати реальну справжню допомогу лишень після того, як головної каральної мети було досягнуто: село лежало мертвим у руїнах. Отже, підсумуємо: тотальне замовчування самого факту голоду, «продовольчі репресії бандитських гнізд» (а такими «гніздами» проголошувалися цілі губернії!), використання загородзагонів — наявні всі ознаки задіяння механізмів свідомого політичного знищення, і аж ніяк не робота природних чинників — засухи. Але найстрашнішим наслідком стало те, що для правлячої Комуністичної партії вбивчий терор голодомором, що його зазнала Україна у 1921–1923 рр., став лише генеральною репетицією подій 1932–1933 років.

Автор: Костянтин НІКІТЕНКО, кандидат історичних наук, м. Львів
Джерело:
Українське слово

Історія 843 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

5 років без Івана Павла Другого

 Автор: Наталка Кудрик У 2010 році минає 5 років, як відійшов у вічність Іван Павло Другий, визначний теолог, гуманіст, перший серед...

Релігія/Духовність

Хто їсть солодкий перець, той довго живе

Автор: Людмила ПОЛЕВСЬКА Якби овочі змагалися між собою за титул «Найбільше вітамінів», то золоті медалі, безумовно, дісталися б солодкому...

Кулінарія

Литвин: Україна створює проблеми Євросуду

Україна посідає п'яте місце за кількістю заяв громадян до Європейського суду з прав людини.

Цікаво знати

Депутат Луганської міськради Роман Ландік прилюдно побив дівчину і вті

Батько Романа Ландика, народний депутат i мультимільйонер Володимир Ландик, дізнавшись про неподобства мажору, вигукнув: «Мій син святий!»...

Цікаво знати

Дрезденські етюди

Автор: Богдана Костюк «Із ніжністю торкається Ельба кам’яниць та палаців там, де присів на її берег Дрезден, і милуються вони одне одним –...

Туризм і дозвілля

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.