Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?
Хто ж так люто кинув на поталу нас?
Павло Тичина

Період 20-х -30-х років в Україні  був одним  з самих важких періодів у житті країни. Одними з найстрашніших були голодомори. Такими стали голодомори 1921-1923  та 1932-1933 років.  Кожен з них мав свої підстави  та наслідки, які надовго  залишатимуться гірким слідом для нашого народу.

Голод 1921 – 1923 років  був спричинений післявоєнною розрухою, скороченням виробництва сільськогосподарської продукції, підрив сільського  господарства продрозкладками, незацікавленістю селян  у результаті праці, вивезенням хліба до Росії та інших республік, а також експортом хліба, посухою та неврожаєм у південних і степових районах України.

Влада ж в свою чергу  замовчувала  наявність голоду в Україні тривалий час, продовжувала збір продподатку та вивезення хліба, а також вилучала церковні цінності під приводом голоду. Хоча дозволила міжнародним організаціям  надати допомогу голодуючим.

Діяли такі міжнародні організації з допомоги голодуючим, як  Американська  адміністрація допомоги (АРА) на чолі з Г.Гувером, фонд Ф.Нансена, Міжнародний комітет робітничої допомоги та ін. Голод 1921-1923 рр. забрав з собою 1,5 – 2 млн. чоловік, а також  вплинув на придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцнення більшовицької влади.

Ще більшим жахом для українського народу були роки 1932-1933 рр., як  трагедія, масштаби якої неможливо збагнути. Голод травмував націю, залишив на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні  шрами, які вона носить до сьогодні. Кинув він і чорну тінь на методи й досягнення радянської системи.

Найважливішим у трагедії голоду є те, що  його можна було уникнути. Сам Сталін заявляв: «Ніхто не може заперечити того, що загальний  урожай зерна в 1932р. перевищував 1931р.» У листопаді  1932р. Москва видала закон, що забороняв давати  селянам колгоспне зерно, доки не буде виконано план  державних заготівель. Голод , який поширювався  протягом 1932р., набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. Залишившись без хліба, селяни їли котів, собак, щурів, кору, листя. Мали місце численні випадки канібалізму.

Радянська статистика того часу була малодостовірною. Роздратований  результатами перепису 1937 р., що виявив  страхітливо високу смертність, Сталін наказав розстріляти керівників програми перепису.

Важко остаточно визначити кількість померлих з голоду. За підрахунками, що  спираються  на методи демографічної екстраполяції, число його жертв на Україні  коливається  в межах 3 – 6 млн. чоловік. Голод був для Сталіна засобом послаблення українського націоналізму. Він вважав смерть мільйонів людей необхідною ціною індустріалізації.

Вартим уваги аспектом голоду є намагання викреслити його з суспільної свідомості. Ще до зовсім недавнього часу  радянська позиція  зводилася до заперечення самого факту голоду. Якби стали  відомими всі  масштаби трагедії, то, цілком очевидно, це завдало б серйозної шкоди тому образові країни, що його  прагнула створити влада. Тому влада забороняла відкрито говорити  про голод в СРСР.

Сьогодні надворі 21 сторіччя, тому нам відкрилося багато розповідей очевидців тих подій. Ми маємо завжди пам’ятати про ці жахливі часи в нашій країні, бо забуваючи історію, ми ризикуємо побачити її повторення.

Автор: Дроздова Валерія