Автор: Андрій Шатунський

19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР, враховуючи спільність економіки, територіальну близькість, тісні господарські й культурні зв’язки між Кримом та Україною, позицію урядів РРФСР та УРСР, прийняла Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».

26 квітня  1954 року прийнято закон «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». Подарунок був поспішно упакований в обгортку украй сумнівних правових документів.

Вирішення Президії Верховної Ради - не того рівня резолюції для таких істотних питань. А необхідного за законом загальнореспубліканського референдуму в РРФСР не провели зовсім. Мабуть, вирішили, що і так зійде, оскільки хто ж тоді посмів би сперечатись із генсекам.

Та можемо зазначити, що навіть ще перебуваючи у складі РРФСР, Кримська область лишалася в економічному просторі України. Паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування та легка промисловість, залізничний транспорт України і Криму фактично були єдиними.

Україна ще до 1954 року надавала Кримській області велику допомогу у відродженні міст, відбудові заводів та фабрик, у вирішенні проблем водопостачання, будівництва. Більшу частину населення Криму завжди становили росіяни, українці, татари. Та протягом 18 травня 1944 року тисячі кримських татар були депортовані зі своєї батьківщини до середньо азійських регіонів СРСР. Потім ща було виселено понад 225 тис. татар, болгар, греків, вірмен, представників інших національностей. Внаслідок чого ми отримали економічний хаос у регіоні, чимало соціальних та національних проблем, які Україна не розв’язала ще й досі.

Автор: Андрій Шатунський