Автор: Афанасенко Анна

Голодомор – це соціально-економічне явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування та призводить до його вимирання та негативної зміни демографічної та соціальної структури населення.

1921 —1939 pp. — це занадто складний та суперечливий період нашої історії. У цей час ніби злилися в один великий потік успіхи і невдачі, відкриття й помилки, світле і трагічне, героїка і жертви, великі надії й глибокі розчарування, радість і сльози. І дуже багато було крові. Судіть самі. У 20—30-х pp., коли утвердився тоталітаризм, і діяв механізм його реалізації, в Україні загинуло людей більше, ніж у роки Другої світової війни.

Політика хлібозаготівель у 1930-1932 роках призвела в Радянському Союзі до масового голодування в сільській місцевості, де хліб був головним продуктом харчування. На загальному тлі цього голодування Радянський уряд у другій половині 1932 року вдався до стягнення натуральних штрафів у «боржників» по хлібозаготівлях в УСРР і на україномовній Кубані (м‘ясом і картоплею). До січня 1933 року в цих регіонах, які вважалися особливо небезпечними з погляду можливого соціального вибуху, було вилучено всі запаси продовольства. Тому смертність від голоду в УСРР і на Кубані виявилася незрівнянно вищою порівняно з іншими регіонами СРСР.

Вилучення усього продовольства означало умисне створення життєвих умов, несумісних з фізичним існуванням. Смерть мільйонів українців внаслідок вилучення продовольства і заблокування виїзду з УСРР і Північно-Кавказького краю є доведеним фактом і може розглядатися як геноцид. Бібліографія Голодомору в Україні налічує за період від 1933 до 1999 року включно понад 6 тисяч назв. За останні 5-6 років в Україні з‘явилося ще кілька тисяч опублікованих матеріалів на цю тему.

Багато архівних документів були вивезені за межі України. З-поміж відомих на сьогодні, ключовими документами, які доказують геноцид є:

• Директива ЦК ВКП(б) и РНК СРСР «Про запобігання масового виїзду селян, які голодують» від 22 січня 1933 року, якою заборонявся виїзд за межі території Радянської України та Кубані.
• Постанова ЦК Компартії та РНК СРСР «Про хід хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та у Західних областях» від 14 грудня 1932, у якій «проблеми» хлібозаготівель в Україні та на Північному Кавказі пов'язувалися безпосередньо з «неправильно проведеною» політикою українізації.

Терор голодом, який спрямовувався проти українських селян, поєднувався з терором проти української інтелігенції (боротьба зі «скрипниківщиною», чистка Компартії України). Одночасно восени 1932 року були знищені усі наслідки українізації Кубані та інших округів Північного Кавказу. Це доводить, що в ситуації гострої соціально-економічної кризи Кремль відповів на українську загрозу своїй диктатурі «нищівним ударом» (вислів Сталіна).

Отже, в умовах такої грандіозної брехні, фальсифікації нашої історії багато її сторінок не вивчено до цього часу. Тривають гострі дискусії з ряду питань цього періоду. Зокрема, точаться суперечки з питань: чи був Ленін справді таким, яким нам його змальовували? Хто був батьком тоталітарно-бюрократичної системи? Що ми будували, як будували і що в підсумку побудували? Так, запитань сьогодні більше, ніж відповідей. Та нема таємного, щоб воно не стало явним.

 Автор: Афанасенко Анна