Меню
Пошук у мережі
Популярні статті
Як змінити мову інтерфейсу у версії Windows 7 (і можливо, Windows 8),
Спосіб встановити LP-пакет на версії Windows 7, котрі не підтримують цю функцію досить простий і не вимагає зміни системних файлів, і для його...
27135 Переглядів
Що таке вугрова хвороба і "як позбутися прищів"
Ті, хто ніколи не стикався з вугровою хворобою не зрозуміють, які труднощі відчуває людина з прищами і вуграми на обличчі. Центр всіх думок...
23112 Переглядів
Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII ст.
Національно - культурний рух в Україні Автор: Валерія Дроздова Православно церква на часи 16 століття формально...
19418 Переглядів
Проголошення ЗУНР. Злука ЗУНР і УНР. Акт Соборності
Автор: Ольга Ситник Висвітлюючи це питання, важливо підкреслити, що зазнавши поразки у Першій світовій Війні, «клаптикова Австро-Угорська...
13470 Переглядів
СПІЛЬНА РОБОТА СІМ’Ї І ШКОЛИ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ О.А. ЗАХАРЕНКА
СПІЛЬНА РОБОТА СІМ’Ї І ШКОЛИ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ О.А. ЗАХАРЕНКА Автор: О. І. Дворчук Черкаський національний університет імені Богдана...
12648 Переглядів
Реклама 2
New blog posts
Статистика сайту
Культура і духовне життя в Україні. Зародження дисидентського руху.
by Наталья Кац on Jan 10, 2010
Суспiльно-економiчнi процеси другої половини 1950 — першої половини 1960-х рр. вимагали вдосконалення народної освiти. У 1958 р. в СРСР була проведена шкільна реформа: уведена обов’язкова 8-річна освіта, учні мали одержувати загальноосвітні й технічні знання; були створені школи робітничої і сільської молоді; створювалися школи-інтернати для дітей-сиріт, дітей-інвалідів. Збільшився прийом студентів до педагогічних вузів. У 1959р. було прийнято новий шкільний закон, який надавав право батькам в Україні обирати мову навчання для своїх дітей. На практиці цей закон сприяв процесу русифікації України.
Науковим центром республіки залишалася Академія наук, що складалася з шести центрів і поєднувала близько 80 науково-дослідницьких установ.Творчу активність української інтелігенції стимулювала поява суспільно-політичних, наукових і літературних журналів: «Прапор», «Український історичний журнал», «Всесвіт», «Знання та праця», «Народна творчість та етнографія» та інші.
У період хрущовської «відлиги» пробуджується громадянська активність і національна самосвідомість українського суспільства. У Києві центром духовного життя був клуб творчої молоді «Супутник», президентом якого був Л. Танюк, активними членами — І. Драч, І. Світличний, Є. Сверстюк, А.Горська та інші. У Харкові демократично налаштована інтелігенція гуртувалася навколо поета Б. Чічібабіна. Діяльність творчої інтелігенції України сприяла проведенню в 1963 р. конференції з питань культури української мови. Учасники конференції торкалися питань розширення української мови в усіх сферах державного і громадського життя, подолання мовного нігілізму.
У середині 1950 — середині 1960-х рр. знову посилилася антирелігійна кампанія. Якщо 1954 р. в Україні було закрито 64 церкви, то в 1962 р. їхня кількість досягла 1144. На початку 1960-хрр. було закрито Києво- Печерську Лавру.
Неоднозначнi процеси вiдбувались в українськiй лiтературi. Розвитку української літератури сприяли твори М.Рильського, М.Стельмаха, О.Гончара, які були відзначені Ленінською премією за видатні заслуги в галузі літератури. В. Сосюра написав автобiографiчну «Третю роту», поеми «Розстрiляне безсмертя» та «Мазепа». Творчим здобутком М. Стельмаха став роман «Хлiб i сiль». Помiтний слiд залишив роман Г.Тютюнника «Вир». В тi роки писав свiй Собор О. Гончар. Плiдно працювали у той перiод П. Тичина, М.Рильський, М. Бажан та інші. З’явилася нова генерацiя лiтераторiв, серед яких були Є. Гуцало, I. Драч, Л.Костенко, Е. Сверстюк, В. Симоненко та iн. Вони входили до плеяди шiстдесятникiв — людей нового полiтичного мислення, що дотримувались гуманiстичних і демократичних поглядiв, якi не завжди вiдповiдали компартiйнiй iдеологiї. Тому на початку 1960-х рр. їх твори неодноразово зазнавали критики офiцiйної влади. Вже у 1963 р. ЦК КПУ на республiканськiй нарадi творчої інтелiгенцiї засудив формалiстичнi викрутаси І.Драча, Л. Костенко, М. Вiнграновського та iнших лiтераторiв.
Досить суперечливо в тi роки розвивалось і мистецьке життя. В галузi музичного мистецтва в 1950-х рр. було створено багато талановитих творiв. Це Третя симфонiя Б. Лятошинського, опери Г. Майбороди «Мiлана»і Ю.Мейтуса «Викрадене щастя» .
В Українi дiяло близько 70 професiйних театрiв. Кращi традицiї театрального мистецтва продовжували О. Кусенко, П.Куманченко. Б.Ступка, Ф. Верещагiн i представники старшого покоління — А. Бучма, Н. Ужвiй, Ю.Шумський та iн. Водночас набувало популярностi українське кiномистецтво. На українських кiностудiях були знятi «Третiй удар» режисера І. Савченка, «Тiнi забутих предкiв» С.Параджанова, «Сон» В.Денисенка та iншi стрiчки.
Отже, пiсля ХХ з’їзду КПРС творчi обрiї діячiв культури України значно розширилися, але поступово цей процес уповiльнився внаслiдок актидемократичних тенденцiй, якi завжди були притаманнi радянському компартiйному керiвництву.
У своєму прагненні за будь-яку ціну втримати суспільство під своїм жорстким контролем, проводити десталiнiзацiю у визначених верхiвкою межах тоталітарний режим вступив у конфлікт з iнтелiгенцiєю. Наслідком цього стала поява на рубежі 1950—1960-х рр. руху українських інакомислячих — дисидентів, які відкрито висловлювали свої погляди i вимагали від влади змін у полiтицi.
Поява дисидентів стала відповіддю на деформацію радянської політичної системи, на порушення прав і свобод громадян УРСР. Дисиденти (у перекладі з латинської мови «незгодні») — група людей, що дотримуються інших, відмінних від державної ідеології поглядів на найважливіші суспільно-політичні, економічні й культурні проблеми держави.
Дисидентський рух в Українi мав нацiонально-демократичний вiдтiнок. Вiн заявив про себе равiше, ніж у Москва, Ленинградi та iнших мiстах Росії. Як прояв нацiонально-визвольного руху дисидентство в Українi мало специфiчнi риси.
Особливостi дисидентста в Українi:
- мирна ненасильницька форма боротьби за уми i душі людей;
- чітко визначені організацiйнi форми (гуртки, союзи, об’єднання, комiтети);
- загальноукраїнське явище, проявлялось в усiх регiонах України;
- охоплювало рiзнi соцiальні прошарки населення — iнтелiгенцiю, студентство, робiтникiв та ін.
В Україні дисидентами стали генерал П. Григоренко, юрист Л.Лук’яненко, науковець М. Горинь, літератор В. Марченко, поет В. Стус, художниця А. Горська, а також В.Чорновіл, О. Заливаха, М. Руденко, Ю.Литвин, В. Мороз та багато інших.
Були створені легальні й підпільні організації, метою діяльність яких стала ліквідація диктату союзного центру й забезпечення вільного розвитку національних відносин, української культури, мови, звичаїв. Найбільш відомими з них були Об’єднана партія звільнення України (1953—1959 рр.), Український національний комітет, Український національний фронт, а також створений 1959 р. Український робітничо-селянський союз на чолі з Л.Лук’яненком. Союз ставив за мету вихід України зі складу СРСР мирним шляхом, що як право було зафіксоване у радянській Конституції.
Судові процеси над дисидентами проходили в рiзних регiонах реслублiки. 1916 р. в Донецьку була засуджена група громадян, очолювана журналістом Г. Гаєвим. 1962 р. в Запорiжжi судили групу з шести осiб, в яку входили В. Санченко, В. Чернишов та iн. Такі ж полiтичнi процеси вiдбувались у Рiвному, Тернополi, Чернiвцях, Ворошиловградi, Києві.
Одним iз лiдерiв українського дисидентського руку на початку 1960-х рр. був генерал П.Григоренко. У вiдповiдь на його правозахисну дiяльнiсть, виступи в пiдтримку кримських татар у їх боротьбi за право повернутися ва батькiвщину його спочатку вiдправили до психiатричної лiкарнi, а влiтку 1964 р. позбавили генеральського звання.
Певним пiдсумком дiяльностi дисидентiв часiв «вiдлиги» була праця Київського лiтературного критика І. Дзюби «Інтернацiоналiзм чи русифiкацiя?», адресована у 1965 р. П. Шелесту. В ній автор смiливо засуджував полiтику iгнорування громадянських прав українського народу, гостро критикував національну політику КПРС в Україні з точки зору тiєї ж комуністичної iдеологiї (використовуючи цитати Ленiна i Маркса), намагаючись цим показати розбiжностi мiж словом i ділом в полiтицi радянського керiвництва в Українi та iнших республiках СРСР.
Дисидентські групи були засновані в основному в Західній Україні. Їх лідерами стали молоді галицькі українці, виховані на традиціях ОУН-УПА. До складу груп входили студенти, робітники, інтелігенція. Вони поширювали літературу, видавали підпільні журнали, підтримували зв’язки з підпільною греко-католицькою церквою.
Влада, вбачаючи в діяльності дисидентів серйозну загрозу існуючому режиму, почала застосовувати до них арешти та судові процеси за статтею «зрада Батьківщині». У 1961 р. були арештовані Л. Лук’яненко, І. Кандиба, С.Вирун та інші. У травні 1961 р. у Львові почався закритий судовий процес над Українським робітничо-селянським союзом, на якому Л. Лук’яненко «за зраду Батьківщині» був засуджений спочатку до вищої міри покарання, а пізніше вирок було замінено 15-річним засланням. Подібній розправі були піддані учасники Українського національного фронту Д.Квецько, З.Красовський.
І вже з середини 70-х – початку 80-х років дисидентський рух в Україні зменшився кількісно, але виріс якісно – утворилася і діяла Українська Гельсінська спілка. Очолив Українську Гельсінську групу письменник Микола Руденко – політичний комісар у роки другої світової війни та колишній партійний чиновник у письменницькій організації. Ця група налічувала 37 учасників, найрізноманітніших за походженням. Тут були дисиденти, що вже відбули терміни ув'язнення, такі як Ніна Строката, Василь Стус, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Надія Світлична та Вячеслав Чорновіл, та такі колишні націоналісти що вижили після десятиліть сталінських концтаборів як Святослав Караванський, Оксана Попович, Оксана Мешко, Ірина Сеник, Петро Січко, Данило Шумук та Юрій Шухевич, й такі релігійні активісти, як православний священик Василь Романюк. На початку 80-х років в Україні дисидентський рух було практично розгромлено. Вирішальною причиною невдачі дисидентського руху була природа системи, що протистояла йому, так як на дисидентів ополчилися всі потужні сили радянської системи.Економічні реформи часів хрущовської «відлиги» передбачали вступ країни до епохи НТР. Реформа мала короткочасний успіх, оскільки збереглися принципи соціалістичного господарювання: тверде планування, жорстка централізація, адміністрування, бюрократизм. Лише соціальна політика мала позитивні результати.
Лібералізація суспільно-політичного життя в Україні дозволила самовиразитися творчій інтелігенції. Сформувалося нове покоління — «шістдесятники», широко представлене діячами науки, літератури, мистецтва, музики, кінематографії. Вони виступали за оновлення радянського суспільства, відродження української мови й культури, зростання національної самосвідомості, розвиток ідей гуманізму. Разом з тим суперечливий і непослідовний курс партійного керівництва в здійсненні реформ привів до виникнення дисидентського руху. Його метою було захист прав людини, боротьба проти русифікації, національне відродження України.
Заява Редакції
Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.
Українська музика рокeрує
Most Recent Articles
- Nov 5, 2013 Україна під час „Руїни” by Segundaz
- Nov 5, 2013 Винекнення козацтва by Guest
- Nov 4, 2013 Козацька символіка- атрибут самовизначення держави by Poohlklds
- Nov 3, 2013 Вплив української музики, театру, живопису на розвиток мистецтва у Росії by Guest
- Sep 12, 2013 70 років тому була створена РПЦ by DGoarrytor
ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ
HTML block #1
Random Articles
Чоловіча мода: від чорного пальто до кольорового пуховика
Автор: Оксана Негода Сучасні емансиповані жінки стали настільки самостійні, що більше не прагнуть подобатись мужчинам, та й розучились...
Топ-10 напоїв від застуди. Фото
При перших ознаках застуди, необхідно приготувати неміцний чорний або зелений чай, або випити настояну шипшину, або гарячий глінтвенйн.
Сила книги
Ми люди. Ми будуємо суспільство. Звичайно, виникають своєрідні проблеми під час цього безкінечного будівництва....
"Давайте делать паузы в пути..."
Не маючи особливого таланту та потягу до малювання, в третьому класі на уроці я передавала на папір свої мрії та бажання - жити в місті Париж та...
Прощання з Україною: прем’єра альманаху "Україно, гудбай!"
У цьому фільмі Україна постає такою собі чорною смисловою дірою, довкола якої обертається сюжет. І від усіх інших пострадянських країн її відрізняє...
Actions
Повідомлення
Very Bottom Block Position
Ваше оголошення тут
Пишіть admin@ezreklama.com
Реклама 3
Новини
Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади
Nov 8, 2015
Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →
Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі
Nov 8, 2015
Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта" де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →
ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів
Sep 6, 2014
Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня. З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →