З кого смієтесь? З себе смієтесь!

Автор:  Борис КОЗЛОВСЬКИЙ

--------------------------------------------------------------------------------
Діапазон іронії гумориста Анатолія Балюка вельми широкий – від власної дружини до Президента.
Очевидно, редактори Літературної агенції “Піраміда” таки мають почуття гумору. Охоче друкують все те, що може розвеселити народ у наш не вельми веселий час... А що нам ще робити, як не глузувати над усіма і усім, навіть над кризою!

Саме у цій агенції побачила світ збірка гуморесок, фейлетонів і “нешляхетних нотаток” Анатолія Балюка “Усе включено”. У “Високому Замку” свої гуморески він підписує псевдонімом – Анатолій Архарів. Ця (вже третя гумористична книга) є посвятою дружині - Валентині Миколаївні. Бо саме вона, за твердженням автора, “найголосніше сміялася з усього того, що тут написано”. Прототипом гуморески “Дієта американських астронавтів” була таки дружина, яка експериментувала з різними дієтами... Але діапазон іронії вельми широкий - від власної дружини до Президента. Що значить свобода слова і сміху! Гумореска “Коня Виборця один раз на чотири роки годують” переносить нас на іподром під час тоталізатора. Найвигідніше мати коня на кличку “Виборець”. Його не вівсом, а обіцянками годують, раз на чотири роки... Серед фаворитів гонок немає старої шкапи “Пенсіонер”, як і “Медика”, “Вчителя”. Жвавий був колись кінь “Президент”. А зараз на нього майже ніхто не ставить... Гумореска “Усе включено” має не лише розважальний, а й ужитковий характер. Будете у Туреччині - не кремпуйтеся біля шведського столу. “Що не з’їли - в торбу, що не випили - у валізу. А турки - ну й впертий же народ! Нове ставлять...”.

Звідки гуморист черпає теми?.. Куди не глянь... Пригадуєте, одна кобіта повісила в Інтернеті оголошення, що продає за 5 мільйонів доларів свою цноту. Автор провів паралель з нашими політиками. Їх бізнес багаторазовий. Дівочу цноту можна втратити лише раз, а політичну - скільки завгодно... Анатолію Балюку вдаються несподівані, але влучні словосполучення. Якщо топ-модель повернеться задом, то буде поп-модель... Поки діти малі – п’ють “Растішку”, підростуть - “Бухашку”...

Навіть у невеличкій рецензії за законами жанру має бути хоч якесь критичне зауваження. Гумореска про те, як чоловік і дружина водночас змінили стать, недопрацьована. Тема до кінця не розкрита. Дружина, перетворившись на мужчину, тішиться, що їй вже не доведеться тягати торби із базару... Але чому автор не дослідив інтимний бік цієї тематики? Кажуть, що жінка завжди може, але не завжди хоче. Чоловік - навпаки. Яке з двох лих менше? Автор надто цнотливо оминає цю делікатну тему...

Пам’ятаєте у Маяковського? “У советских собственная гордость – на буржуев смотрим свысока…”. Анатолій Балюк побував у “буржуєв” багатьох країн. Він на них зверхньо не дивиться, але часом не приховує іронії. Це все - у розділі “Нешляхетні нотатки”.

Анатолій Балюк - не літератор, не журналіст, у повсякденному житті – не гуморист. Це його хобі. Але у “Високому Замку” гумористів вистачає. Дотепні карикатури у книжці “Усе включено” – від Юлії Ліщенко.

Книжка невдовзі з’явиться у продажу. А її презентація відбудеться у рамках Форуму видавців - на стенді літературної агенції “Піраміда”.

Уривок з книжки «Усе включено»

Семену Семеновичу цього року випало щастя з’їздити в Туреччину. До моря. В готель, де “все включено”. Йому так і пояснили: “Плати купу грошей, а потім “все включено”. Загоряй хоч до п’яток, їж від пуза. Бажаєш у басейн - пірнай, бажаєш у бар - іди. Бажаєш після бару в море - повзи. Все потім на халяву, тому що “все включено”. А Семен Семенович, між іншим, вже давно не відпочивав. Ще зі старих часів. Тоді він одного разу їздив, у профспілковий санаторій. Які часи тоді були? Жахливі часи. Туалет надворі. А такий туалет примушує до часу філософськи ставитись. З одного боку, цей час біжить, з іншого - помалу тягнеться. Це залежить, з якого боку ви від дверей туалету... Отже, після цього не відпочивав. То криза заважала, то державу більше не було кому розбудовувати.

А тут дружина йому і каже: “Давай відпочинемо хоча б раз у житті, як люди”.

Грошей у них трішки було. На євроремонт. Але дружина сказала, що євроремонт почекає. “До того ж доньку ось, що досягла бальзаківського віку, треба заміж віддавати. Фігура в неї ого! Велика. Тож, може, знайде там собі якогось олігарха. Хоча б підсліпуватого”.

Коротше, вирішили їхати. Взяв Семен Семенович дружину свою, доньку з фігурою Бальзака, і з цими 200 кг ваги, не враховуючи багажу, поїхав до Туреччини. Туди, де за його гроші “все включили”.

І справді, готель - палац. Навкруги мармур, мозаїка, килими. Чистота! Навіть плюнути якось незручно. Номер - казка. В одній кімнаті на широчезному ліжку дружина з донькою якось розмістились, а Семен Семенович на кушеточці в іншій кімнаті. І нічого. Зате поруч з баром. Ось воно, щастя! Близько, тільки руку простягни! Бо в барі з десяток різних баночок з водою, пивом, печиво, вафлі... І “все включено”! Вип’єш скільки влізе, а наступного ранку нове ставлять.

Семен Семенович з родиною з перших же днів почав досліди робити. Що не з’їли - в торбу, чого не випили - у валізу. А турки - ну й впертий же народ! Нове ставлять. У Семен Семеновича за тиждень вже й торби, й валізи були заповнені цими банками. Але ж вдома і друзі, і знайомих теж багато. І всім усі ці банки треба, хоча б здалеку, показати.

А ще з першого ж дня його турки дуже здивували. Обслуговуючий персонал - офіціанти там, прибиральники... Всі вони з Семеном Сменовичем здоровкаються. Як побачать, відразу усміхаються, кланяються й вітаються. Семен Семенович дуже був здивований: “І звідки вони мене всі знають? Нібито й суд був уже давно, і вирок умовний? І головне, всі: “Доброе утро”. Ні щоб хоч один “Ґутен морґен” сказав! А продавці на базарі? Подивишся - з вигляду турок турком, а російською так і чеше. І без акценту! А потім Семен Семенович зрозумів, що це вони не тільки з ним, а з усіма так. Семен Семенович навіть на хвилинку пожалкував, що з російської тільки (чотири-п’ять слів, про їхню маму) пам’ятає. І тому не може з турками нарівні спілкуватись. А ті декілька слів російською про їхню маму, що довічно в пам’яті залишились, Семен Семенович вживати побоювався. А що, як буквально зрозуміють? І на базарі всі вітаються. І все за доляри. Як називається національна валюта в Туреччині, Семен Семенович так і не дізнався. Але зробив висновок: “Турки - це російськомовні євроамериканці, що сповідують релігію “туризм”.

Але особливо вразила Семена Семеновича, а його дружину й доньку приємно здивувала, то це кількість їжі. Яке солодке слово “шведський стіл”! Метрів з двісті, не враховуючи закуточків. Дружина з донькою в перший день навіть якось розгубились. Щоб хоча б маленьку частину всього цього взяти, ніяких рук не вистачить. Але потім зібралися, взяли себе в руки, навіть не помивши їх, і вирішили: “Якщо “все включено”, все на дурняка, то ми тут як тут. До роботи!”.

Але спочатку було важко. Тягаєш, тягаєш... Одних салатів видів з двадцять. Якщо кожного хоча б півтарілки, то тарілок може не вистачити. А сирів - сортів з тридцять! Якщо кожного хоча б з шматочків дванадцять, то теж проблема з тарілочками... А солодке! Видів з двадцять тільки тістечок! А торти! І “все включено”!

Включено то воно включено, але як тепер це все всунути? Та й народу багато. Заважають. Дружина з донькою навіть скаржились Семену Смененовичу: “Ось торт. Та стоїть юрба людей, ріжуть маленькими шматочками, і на тарілки. Ріжуть - і на тарілки. Сил нема терпіти. Нам ледь половина торта дісталась”. Але з часом із їжею налагодилось. Офіціанти, здалеку побачивши ці дві стрункі постаті, заздалегідь несли нові тарілки. Утрьох.

Ось так і втягнулися у відпочинок. Семен Семенович навіть звик. Нібито все життя так жив. Як мільйонер. З ним навіть як з олігархом-мільйонером дві дівиці, судячи з вигляду та їхньої англійської, з Конотопа, познайомитись хотіли. Семен Семенович дуже дивувався, чому вони вирішили, що він мільйонер? Хіба тільки мільйонери кавун тістечком заїдають? Чому вони вирішили, що у нього повні кишені грошей? Семен Семенович навіть помацав свою кишеню. Нічого. Опріч двох чайних ложечок з бару, нічого.

Дуже Семену Семеновичу басейн сподобався. Але, виявляється, правий був сатирик Задорнов, коли казав, що на таких курортах у воду в басейнах щось додають. З малою потребою туди хоч не лізь. Вода відразу колір міняє. І всі представники Євросоюзу, що навкруги, це побачать. Семена Семеновича дуже ображала така несправедливість. Ось Україна. Велику потребу терпить, мучиться, але терпить. І Євросоюзу на це наплювати. А тут один маленький українець, у нього мала потреба, ну зовсім мала, так, пару крапель, не більше літра, - а ні, не можна. Жителям Євросоюзу може не сподобатись. Не все, виходить, включено. Образливі обмеження, виходить, є. Але нічого. Море поруч.

А ввечері Семен Семенович непомітно від своїх на танці ходив. Дивився, як молодь ламбаду танцювала. Дивився і міркував: “Дарма стараються. Поки не роздягнуться і не полягають, нічого в них не вийде”.

Ось так і відпочивав. І час непомітно пролетів. Треба повертатись. А шкода. Іншим, ще не відомо кому, залишиться і море, і сонце, і бар, і шведський стіл... Взяв Семен Семенович жінку, доньку і з цими 300 кг вантажу, не враховуючи багажу, повернувся додому. 

Автор:  Борис КОЗЛОВСЬКИЙ
Джерело: Високий Замок www.wz.lviv.ua