З Днем незалежності, Україно!

Хоча ми і далеко, проте також святкуємо цей великий День в історії нашої молодої держави.  Святкування Дня незалежності цього року було особливим. Вівторок видався прохолодним,  як на кінець серпня, але пропустити таке важливе свято ми не могли. І слава Богу!
Розпочалося все опівдні з урочистої частини у City Hall (а по-нашому, Міська рада). Тут були присутні Голова КУКу у Вінніпезі Неллі Дрозд, представники українських молодіжних організацій Пласт та СУМ, мер міста Вінніпеґ Сем Кейтс, президент Суспільної служби українців Канади (Манітоба) мґр. п-ні Ярослава Демко та інші активні члени громади. Виступ п. Дрозд був емоційним і сповненим переживання за долю України. Урочистості зібранню додавала присутність представників обох найбільших українських церков - Греко-католицької (о. Володимир Башуцький) та Православної (др. о. Ярослав Пацьора).
Але серед ...

Continue reading

Скільки радості в очах, у тремтиливому голосі! А поцілунок красномовніший за слова промовляв: "Як я радий тебе бачити!". Ми говорили, говорили, говорили...Здавалось - не бачились цілу вічність. Час зупинився - яке нам діло до всього, що було десь там. поза нами, що десь мене чекають!

Очі...Як багато вони можуть сказати, вони не будуть лукавити. Тоді, ще тоді, я не ховала їх, адже на душі було легко й спокійно. Чому ж сьогодні при зустрічі з тобою я відводжу погляд, чому боюсь глибини твоїх очей? Всього два місяці, а як багато змінилось! Нас не повернути..Між нами десяткм облич, рук, чужі вуста, чужі почуття.
Так, тепер я сильна, тепер я вмію боротися, та за все заплачено надто дорого.
Я більше ніколи не знепритомнію, потопаючи в твоїх очах.
Нас колишніх, більше немає...

Continue reading

Сльозинка дощику повільно по вікні стікає.
Вона мені про тебе нагадає.
І очі вже наповняться журбою,
і небу плакати захочеться рікою.


Continue reading

Тривожить спогади, не забувається минуле. Гірким болем вривається в душу те, що нині можна назвати сном, що колись було моїм, а зараз... зараз стало чужим і холодним.

Досі щойно невідоме тягне мене туди - на берег озера. Не дає забути тебе. То спомини, які з минулого намагаються збудувати майбутнє.

Continue reading

Історія одного життя Вона прокинулась від теплого сонячного проміння, відчула, як це добре поспати, як давно вона не могла заснути… А скільки безсонних ночей вона провела плачучи…Їй не хотілось більше думати про біль, про майбутнє та й взагалі чи буде воно в неї?!

Continue reading

…І знову дощ! Як він набрид їй! Спершу вона раділа йому, потім дратувалась, а тепер завжди бере парасольку виходячи з дому.Ще тоді, років десять тому, приїхавши до Львова на навчання, дівчина знаходила в ньому щось романтичне й привабливе..

Continue reading

Відкрився сайт, присвячений С.М.Т. Тростянець. Тут усі тростянчани, та відвідувачі сайту зможуть поділитися своїми фотографіями, новинами, статями.

Continue reading

Не маючи особливого таланту та потягу до малювання, в третьому класі на уроці я передавала на папір свої мрії та бажання - жити в місті Париж та бути директором НБУ, в той час, коли мої однокласники мріяли про велосипед та собаку. Ще з дитинства я знала чого хочу - успішно закінчити школу, вступити до престижного ВНЗ, побувати в Парижі, зробити неперевершену кар'єру, вийти заміж, а що робити далі я була впевнена, що придумаю..

Continue reading

Автор: Павел Видомый
Панове!

 Добре відомо, що термін «інтеліґенція» має на увазі тoй зміст, який склався в Росії в ХІХ-початку ХХ ст. і має на увазі цілком певні моральні якості у згоді з обширною ерудицією і творчим потенціалом людини, що має честь і обов'язок бути інтеліґентом, а не просто володіє набором аксесуарів у вигляді диплома, професії, чину, посади.
До написання цього звернення мене спонукало небезпідставне припущення, що останнє десятиліття демонструє «наявність відсутності» російської (ніяк не російськомовної) інтеліґенції в Україні. Судіть самі. Хіба російський інтелігент став би проявляти хамську неповагу до нашої історії, хіба він вимагав би дивитися на неї тільки його очима?
Невже російський інтеліґент демонстрував би образливе нехтування, неприйняття мови, яка є рідною для мільйонів жителів нашої країни, виявляв би презирство до них, носіїв цієї ...

Continue reading

Автор: Павло Солодько

Наївно думати, що документальними фільмами про УПА, українськими вечорницями чи молитвами за гетьмана Мазепу можливо викорінити Союз. Він може відмерти тільки природним шляхом - із останнім народженим в СРСР.

Continue reading