Відповідь очевидна – ми любимо задовільняти своє его, ми любимо пізнавати себе, ми любимо дізнаватися і відкривати у собі все нові і нові речі, котрі досі були закритими для нас. Ми – люди і така наша природа. А тепер детальніше: саме запитання містить три фактори, проаналізувавши їх, нам  легко буде відповісти на нього.

По-перше, наше захоплення: в залежності від того наскільки його природа є близькою по духу нашій сутності, ми вже підсвідомо маємо виражену вартісну його оцінку у грошовому та часовому еквіваленті. Така психологія  людини. Для прикладу: будучи підлітком я любив збирати марки. Так це було хоббі: я збирав, обмінював їх, купляв, ніякої думки про те, що колись я зможу продати їх дорожче у мене просто не виникало. Не було і відчуття втраченого часу, єдиним задоволенням для мене було мати їх якомого більше, різних, всіляких, рідкісних (так іноді здавалося мені) і все у власному альбомі, де все посортоване і складене. Там марки з різноманітними тваринами, там з відображенням спортивних якихось змагань, а там...а там самі рідкісні де відображені кораблі, яхти, пароми, пароплави. Потім з’явилося нове захоплення – футбол, активний відпочинок. Я любив збиратися з друзями, ми тратили багато свого вільного часу і мінімум коштів на розробку стратегій на гру, ми вирішували хто буде грати  в захисті, хто в півзахисті, а хто в нападі. Ми спостерігали за іграми наших кумирів по телебаченню, більше того, ми навіть іноді називали їх іменеми один одного. Пізніше і це захоплення відійшло кудись на задній план, взамін йому прийшов гірськолижний спорт. Згодом рибалка, котра також вже потребувала незначних фінансових витрат на екіпіровку, приспосіблення та інструменти ловлі: починаючи від самих простих до все технічно складніших та сучасніших. Все це – наші захоплення і хоббі. На кожному етапі формування людської особистості ми змінюємо наші вподобання і пристрасть. Зараз для нас цікаве саме це захоплення, а не інше. Саме це захоплення є найцікавішим і найбажанішим зараз, так думає кожна людина. Зараз зовсім «по духу» мені вже не було б цікаво повернутися до збирання марок і на це захоплення я б вже не витрачав ані часу, ані грошей, навіть якщо вони були б у мене досхочу. І лише якийсь матеріальний стимул зміг би мене не надовго повернути до цього хоббі. Отже, наші вдодобання змінюються, але змінюються вони не у зв’язку із мінливою сутністю людини, а лише з тим, що ми прагнемо до пізнання своєї сутності. І можливо, чим більше «по духу» ми підібрали собі своє захоплення тим надовше його вистарчить нам. Адже є момент, коли людина протягом всього свого життя залишається відданою одному захопленню, а це вже результат вдало підібраного по духу захоплення. Отже, ми самі можливо того не усвідомлюючи, в тій чи іншій мірі можемо визначити вартісний і кількісний параметр обраного нами захоплення, не звертаючи уваги в якійсь мірі на час і гроші котрими ми зараз володіємо. Це ж захоплення, хоббі...це ранг емоцій, це важко підвладна логіці справа. На цьому базується різниця між залежністю та хоббі, але про це в кінці...

По-друге, час. Час котрим володіємо ми, люди 21 ст. коштує багато, адже це він став предтечею до нових все швидших і швидших, новітніх технологій. Хто швидший – той переміг. Хто ще швидший, той переможе ще раз. На нього можна покластися, у нього можна фінансувати – це зрештою вигідний об’єкт інвестицій. Термін окупності блискавичний. До чого тут хоббі, можна запитати, а ось до чого – якщо Ви володієте достатньою кількістю часу, Ви з легкістю віддасьте його улюбленій справі. І навпаки, якщо суспільство готове Вам заплатити достатньо великі гроші, аби забрати його у Вас, Вам все важче і важче буде розтатися з ним. І все буде залежати від того, наскільки дане захоплення є близьке Вам «по духу». Іншими словами, ми самі господарі нашого часу, за котрий нам готові платити, в залежності від того наскільки ми себе змогли представити. Ми з легкістю потратимо свій час сьогодні, але завтра вже ні. Правильно розподілити його можливо, але все це буде відбуватися в тій чи іншій мірі у нашій підсвідомості, саме там ми заклали вже всі вартісні і часові показники нашому хоббі.

По-третє, гроші. Цей параметр дуже схожий з вищеописаним, адже якщо вони є ми з легкістю розтанемося з ними. А коли їх немає то вони в певній мірі можуть негативно вплинути на наше захоплення. Досить цікава річ простежується також, час і гроші свого роду оберненопропорційні один одному. Якщо є час, то грошей обмаль, якщо є гроші, то часу обмаль. А якщо є те і інше, то майже захоплення вже не назвеш хоббі. Воно стає дещо розмитим і в кращому випадку плавно перетворюється в роботу, а у гіршому в залежність. Коли ми неправильно і дещо занадто щиро розподіляємо гроші і час на наші захоплення інші починають називати це залежністю. Можливо вони і праві. Різницю між хоббі і залежністю важко простежити зразу. Це розуміння приходить згодом. Але повірте, краще фанатично захоплюватися чимось, а ніж не бути зацікавленим ні у чому. І нехай хтось називає це залежністю, а якщо Ви по праву володієте ситуацією, то чому не підкорити нові вершини і стремління до яких так стримиться ваше єство. 

На питання навіщо ми витрачаємо я відповів  із самого початку статті. Але тепер можу додати ще і наступне: кожен в цьому світі шукає шлях до самореалізації. Цей шлях коштує не багато, не мало – життя. А це час, і гроші, і захоплення.

Таким чином, ми витрачаємо на своє хоббі і час і гроші, головне розуміти щоб засіб оправдав ціль – пізнати себе, свої можливості, своє я. Адже з точки зору психології кожна людина повинна мати хоббі. Це приносить задоволення, помагає змінити середовище перебування, та й, зрештою, самореалізуватися. Потрібно лише відчути, коли захоплення перетворюється на фанатизм, а згодом і залежнісь. Але нам, людям 21 ст., котрі спішать отримати все більше і більше коштів неодмінно потрібно знайти собі захоплення. Можливо воно нас дещо призупинить, ми зможемо оглянутися і побачити свої сліди і ще раз повернути вправо, аби знову помчати стрімглав за новими пізнаннями, новими ідеями та й зрештою новими захопленнями.