Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

До російської інтеліґенції (якщо така є в Україні)

by Guest on Dec 8, 2010

Автор: Павел Видомый

Панове!

 Добре відомо, що термін «інтеліґенція» має на увазі тoй зміст, який склався в Росії в ХІХ-початку ХХ ст. і має на увазі цілком певні моральні якості у згоді з обширною ерудицією і творчим потенціалом людини, що має честь і обов'язок бути інтеліґентом, а не просто володіє набором аксесуарів у вигляді диплома, професії, чину, посади.

До написання цього звернення мене спонукало небезпідставне припущення, що останнє десятиліття демонструє «наявність відсутності» російської (ніяк не російськомовної) інтеліґенції в Україні. Судіть самі. Хіба російський інтелігент став би проявляти хамську неповагу до нашої історії, хіба він вимагав би дивитися на неї тільки його очима?
Невже російський інтеліґент демонстрував би образливе нехтування, неприйняття мови, яка є рідною для мільйонів жителів нашої країни, виявляв би презирство до них, носіїв цієї мови? Та ні ж. Ні, ні і ні. Подібне неможливо для інтеліґентної людини за визначенням. Бо вона з благоговінням ставиться до рідної мови і з душевним трепетом вивчає історію свого народу, не знаходячи, не вигадуючи винуватців серед чужинців, іновірців в трагічних її періодах. Разом з тим у більших масштабах спостерігається і неповага, і зневага з ворожістю. Хто ж їх продукує?
Відповідь проста - маргінали. Люди виховані поза загальнолюдськими моральними цінностями, поза досягнень національної, так само як і всякої іншої культури.
Хамство - їх зовнішня ознака, безкультур'я - їх внутрішній стан, всезнайство і відсутність сумнівів - їхнє кредо. Вони несприйнятливі до освіти, вони легко запам'ятовують всякого роду вульгарності. Вони упиваються власним незнанням і ненавидять розумників, вони пишаються своїм становищем і бувають щасливі, проявляючи агресивне невігластво стосовно тих, хто відрізняється від них за способом мислення.
Маргіналізація суспільства - наше загальне соціальне лихо. Будемо, панове, до кінця відверті. Росія - не та держава, яка може в чомусь служити прикладом для держав, що відродилися на теренах колишнього СРСР. Всі ми поважаємо найвищі досягнення російської літератури, музичного мистецтва, філософської думки. А в усьому іншому? Нерозвинені суспільні відносини, відстале виробництво, низький рівень побутової культури, зокрема, гуртожитки, а про рівень культури політичної, напевно, і говорити не слід. І разом з усім цим, які амбіції!
Відомий вислів «Москва третій Рим, а четвертому не бувати» наївно звучало в XVI столітті, а в XXI воно може звучати лише в знущальному, принизливому сенсі. Тим не менш. Прагнення реалізувати претензії на домінування, як мінімум на 1 / 6 частині земної суші, проявляє себе все в більшому ступені.
Попередньому нашому Президентові дорікали антиросійськими настроями. Не був Ющенко русофобом. Варто зробити невелике розумове зусилля, проаналізувати взаємини двох країн, щоб зрозуміти: з Москви виходила отрута українофобії.
Тут і приклади не потрібні - настільки ще свіжа пам'ять. Руська (власне російська) інтелігенція чудово розуміє, що шлях обраний кремлівськими пігмеями - це черговий глухий кут, якщо не чергова катастрофа. До того ж у Росії буйним цвітом розпускаються шипи шовінізму. Ксенофобія пожинає кривавий урожай дикого бузувірства, тероризм стає звичним явищем. Але при всьому цьому, мабуть не бажаючи займатися власними проблемами, з великим апломбом ведуться розмови про українських націоналістів, про звірства бандерівців, про хохлів-зрадників і т.д. і т.п. Господи, доки?

Спробуємо поставити самі собі кілька запитань. Це хіба Петлюра розстріляв М. Гумільова і Б. Пільняка? Це хіба Бандера створив колгоспи, організував голодомори, встановив у величезній країні середньовічні виробничі відносини і диктаторський режим, це якісь такі націоналісти з Гітлером полюбовно ділили Європу і розв'язали світову бійню?
І в Росії, а слідом і в Україні, все впевненіше звучать голоси на підтримку правителів, що згинули, слова «це наша історія» у контексті написаного вище, наповнюють позитивним змістом.
Піпл хаває. Піпл хоче бути великим (прошу вибачити, але вже дуже точно по суті). Далі - більше. Пам'ятники тиранам ставлять. За логікою подібних «знавців» можна і рейхскомісара Коха увічнити. Він теж частина нашої історії.
У Росії російська інтелігенція подає голос, захищаючи своє надбання і свою гідність, не йдучи на поводу у влади, розпізнаючи і озвучуючи видиме їй прийдешнє. Хто має вуха, нехай почує. А в Україні? Боляче усвідомлювати, але у формуванні власне української інтелігенції був розірваний зв'язок часів. І все ж вона (інтелігенція) - невеликим числом, але існує і все наполегливіше намагається заявити про себе, протиставити себе владному морю невігластва.
Однак російськомовний маргінал її не чує, бо він обмежений не тільки в буквальному сенсі слова, а й у сенсі штучної відірваності від україномовних засобів інформації (у тому числі і в сфері освіти). До того ж, чого гріха таїти, україномовний маргінал, торжествуючий в образі хохла, явище з нашого, як і у всякій іншій, життя теж аж ніяк не позитивне. Гляньте-но, скільки хохлів і хохли товчуться біля трону. І підтакують, і підтакують. Господи, було б хоч кому! А втім, їм байдуже, лише б «смачно», лише б у владу, аби влізти.
Так, маргіналізація суспільства - це лихо, але не тільки. Це ще й гріх. Гріх носіїв і творців знань. Тобто - інтеліґенції. Прийміть докір, панове, поза персональною національною приналежностю.
Владі нема в чому дорікати. Вона, разом з хохлами, зацікавлена у збереженні та поширенні невігластва. Їй зручніше і легше мати справу з бездуховно близькими. Немає сорому у хохлів. Марно чекати покаяння від Симоненка, Вітренко та іже з ними. Ці діячі пасуться на полі невігластва. На хлібець їм вистачає, тому й сунуть в «широкі народні маси» несусвітні нісенітнеці. Опонентів фашистами обзивають, хоча самі такими і є за суттю сповідуваної ідеології. Вони - наш сором. І просто ганьба.

Почитайте опуси академіка В. Литвина на історичні теми. Таке враження, що академік все життя просидів на стільці-вертушці. Так і крутиться на всі сторони, так і бризкає бажанням всім догодити. Згуртував навколо себе хохлів меншого калібру і благоденствує. Щоправда, його «непотрібність Україні» стала для всіх уже очевидною.
Відомо, що шляхетні думки народжують благородний вигляд. Вдивіться в обличчя членів нашого Кабінету, в обличчя найбільш наближених до Самого. Деякі цілком могли б прикрасити сторінки підручника Ломброзо. Один там красень - «реформатор» Тігіпко.
Прикро за освіту. У Міністерстві освіти, очевидно, сидять на посадах одні хохлята. Міністр вигадує (навмисне вигадує) явні дурниці, і ніхто його руйнівних дій зупинити не може.
Д. Табачник, зрозуміло, - су*** син і це «наш» су*** син, а якщо хтось ще має якісь ілюзії щодо його політичних симпатій, то запевняю таких, що цей «державний муж» в однаковій мірі зневажає і «наших», і «ваших».
У травні 2010 року відсвяткували 65-річчя. Запитаємо себе: 65-річчя чого? Відповідь зрозуміла - поразки. Історичних знань випускника середньої школи досить, щоб усвідомити факт страшної поразки у війні 1941-1945 рр.. Зверніть увагу на напис загиблим воїнам. У більшості випадків вона стандартна і, зокрема, говорить: «... полеглим за свободу і незалежність ...». Хто її здобув, цю саму свободу і незалежність? Туркмен? Казах? Естонець? Росіянин? Були рабами, ними і залишилися. Війну виграла купка негідників: Джугашвілі, Скрябін, Жданов, Каганович і ще десяток-другий до них наближених. А якою ціною вони здобули свою перемогу? Ціну платили не вони, а народи. Так що ж ми до сих пір святкуємо чужу перемогу, чого викладаються над жертвами, над стражданнями, над історією в кінці-кінців? На Табачників розраховувати не можна. У них інше завдання. Чому наші люди досі не розуміють, що між Сталіним і Гітлером у політичному сенсі ніякої різниці не було і немає. Це стерв'ятники, вилупилися якщо не з одного яйця, то, принаймні, в одному гнізді. Давно і дуже чітко зазначено: не буває культури поганої або гарної, ні мов, як і народів, кращих чи гірших. Але саме в Україні українцям постійно чимось дорікають, принижують, намагаються обмежити ареал (саме так) їх проживання, а то й взагалі, заперечують факт їх існування.
Проблему зі збереженням національного простору, національної ідентичності, але ніяк не ізоляції, просто і, загалом досить легко, вирішили країни Балтії. Як це робилося - загальновідомо. У Москві обурено побухтіли, навіть лунали погрози, але на тому й заспокоїлися. І ось тепер рижани обрали мером столиці Латвії людину російської національності. (Цікаво б дізнатися, якою мовою він спілкується з латишами? Проте, не треба, а то ще Микола Янович образиться).
Російськомовні громадяни із згаданих країн на свою історичну батьківщину зовсім не поспішають. Просто вони стали рівноправними громадянами Литви, Латвії, Естонії і не піднімають галас з приводу окремих сторінок підручників історії, з приводу демонстрації кінофільмів мовою корінного народу, не стають на шлях боротьби з «насильницькою» натуралізацією.
А у нас? А в нас перманентні війни за російську мову, за російську культуру, за права російськомовного населення. Не мало сил на вівтар цієї боротьби поклав колишній генерал-губернатор Малоросії. Вже і нинішній ступає на ту ж дорогу. Як класифікувати ці дії, чого від них чекати? Очевидно одне - вони спрямовані на розкол України. Ото буде щастя, ото буде весело в разі досягнення поставленої мети. Але важким, панове, буде похмілля. Історією це вже перевірено.
Просто іншим діячам ніколи займатися вивченням історії, заняття провокаціями їм більше до душі. Панове! Українська культура і мова українського народу потребують, як мінімум, моральної підтримки. Починаючи з петровських часів і до днів зовсім недавніх, в імперії було прийнято близько двох сотень актів державного рівня, які своїм змістом, смисловою спрямованістю обмежували, забороняли, принижували мову нашу. Тому зараз йдеться лише про одне: про негайне припинення практики обмежень використання української мови. В іншому випадку не виграє ніхто, а програють усі. Проявімо толерантність і взаємопідтримку. Інакше, які ж ми інтеліґенти? За умови, зрозуміло, що ми реально існуємо і припущення, висловлене на початку цього звернення, є безпідставним. Тоді не марними будуть слова наші і віра наша.

 

Автор: Павел Видомый

Переклад з російської: Дарія Дирик-Цап

http://stattitablohy.ezreklama.com/pub/articles/bloghi/do-rosiis-koyi-intielig-ientsiyi-iakshcho-taka-ie-v-ukrayini-2717.htm

Оригінал статті російською мовою

 К русской интеллигенции (если таковая имеется в Украине)

Господа! Хорошо известно, что термин «интеллигенция» подразумевает то его устойчивое содержание, которое сложилось в России в ХIX-начале ХХ в. и подразумевает вполне определенные моральные качества в согласии с обширной эрудицией и творческим потенциалом человека, имеющего честь и обязанность быть интеллигентом, а не просто владеющего набором аксессуаров в виде диплома, профессии, чина, должности. К написанию этого обращения меня побудило небезосновательное предположение, что последнее десятилетие демонстрирует «наличие отсутствия» русской (никак не русскоязычной) интеллигенции в Украине. Судите сами. Разве русский интеллигент стал бы проявлять хамское неуважение к нашей истории, разве он требовал бы смотреть на нее только его глазами? Неужто русский интеллигент демонстрировал бы оскорбительное пренебрежение, неприятие языка, который является родным для миллионов жителей нашей страны, проявлял бы презрение к ним, этого языка носителям? Да нет же. Нет, нет и нет. Подобное невозможно для интеллигентного человека по определению. Ибо он с благоговением относится к родному языку и с душевным трепетом изучает историю своего народа, не изыскивая, не измышляя виновников среди чужеземцев, иноверцев в трагических ее периодах. Вместе с тем в больших масштабах наблюдается и неуважение, и пренебрежение с неприятелем. Кто же его продуцирует? Ответ прост – маргиналы. Люди воспитанные вне общечеловеческих моральных ценностей, вне достижений национальной, а равно и всякой другой культуры. Хамство – их внешний признак, бескультурье – их внутреннее состояние, всезнайство и отсутствие сомнений – их кредо. Они невосприимчивы к образованию, они легко запоминают всякого рода пошлости, Они упиваются собственным незнанием и ненавидят умников, они гордятся своим положением и бывают счастливы, проявляя агрессивное невежество по отношению к отличающимся от них по способу мышления. Маргинализация общества – наше общее социальное бедствие. Будем, господа, до конца откровенны. Россия – не то государство, которое может в чем-то служить примером для возродившихся на просторах бывшего СССР государств. Все мы чтим высочайшие достижения русской литературы, музыкального искусства, философской мысли. А во всем остальном? Неразвитые общественные отношения, отсталое производство, низкий уровень бытовой культуры, в частности, общежития, об уровне культуры политической, наверное, и говорить не следует. И вместе со всем этим, какие амбиции. Известное высказывание «Москва третий Рим, а четвертому не бывати» наивно звучало в XVI столетии, а в XXI оно может звучать лишь в издевательском, уничижительном смысле. Тем не менее. Стремление реализовать претензии на доминирование, как минимум на 1/6 части земной суши, проявляет себя все в большей степени. Предыдущего нашего Президента упрекали в антироссийских настроениях. Не был Ющенко русофобом. Стоит совершить небольшое умственное усилие, проанализировать взаимоотношения двух стран, чтобы понять: из Москвы исходил яд украинофобии. Здесь и примеры не нужны – настолько все свежо в памяти. Русская (собственно русская) интеллигенция прекрасно понимает, что путь избранный кремлевскими пигмеями – это очередной тупик, если не очередная катастрофа. К тому же в России буйным цветом распускаются шипы шовинизма. Ксенофобия пожинает кровавый урожай дикого изуверства, терроризм становится привычным явлением. Но при всем этом, видимо не желая заниматься собственными проблемами, с большим апломбом ведутся разговоры об украинских националистах, о зверствах бандеровцев, о хохлах-предателях и т.д. и т.п. Господи, доколе? Попробуем поставить сами себе несколько вопросов. Это разве Петлюра расстрелял Н.Гумилева и Б.Пильняка? Это разве Бандера создал колхозы, организовал голодоморы, установил в огромной стране средневековые производственные отношения и диктаторский режим, это какие такие националисты с Гитлером полюбовно делили Европу и развязали мировую бойню? И в России, а следом и в Украине, все уверенней звучат голоса в поддержку сгинувших правителей, слова «это наша история» в контексте написанного выше, наполняют положительным смыслом. Пипл хавает. Пипл хочет быть великим (прошу извинить, но уж очень точно по сути). Дальше – больше. Памятники тиранам ставят. По логике подобных «знатоков» можно и рейхскомиссара Коха увековечить. Он тоже часть нашей истории. В России русская интеллигенция подает голос, защищая свое достояние и свое достоинство, не идя на поводу у власти, распознавая и озвучивая видимое ей грядущее. Имеющий уши да услышит. А в Украине? Больно осознавать, но в формировании собственно украинской интеллигенции была разорвана связь времен. И все же она (интеллигенция) – небольшим число, но существует и все настойчивее пытается заявить о себе, противопоставить себя властному морю невежества. Однако русскоязычный маргинал ее не слышит, ибо он ограничен не только в буквальном смысле слова, но и в смысле искусственной оторванности от украиноязычных средств информации (в том числе и в сфере образования). К тому же, чего греха таить, украиноязычный маргинал, торжествующий в образе хохла, явление в нашей общественной, как и во всякой прочей, жизни тоже отнюдь не положительное. Гляньте-ка сколько хохлов и хохлят толпятся у трона. И поджуживают, и поджуживают. Господи, было бы хоть кому. А впрочем, им безразлично, лишь бы «смачно», лишь бы в ласть, лишь бы влезть. Да, маргинализация общества – это бедствие, но не только. Это еще и грех. Грех носителей и творителей знаний. То есть – интеллигенции. Примите упрек, господа, вне персональной национальной принадлежности. Власть не в чем упрекать. Она, вкупе с хохлами, заинтересована в сохранении и распространении невежества. Ей удобней и легче иметь дело с бездуховно близкими. Нет стыда у хохлов. Бесполезно ждать покаяния от Симоненков, Витренков иже с ними. Эти деятели пасутся на поле невежества. На хлебушек им хватает, потому и прут в «широкие народные массы» чушь несусветную. Оппонентов фашистами обзывают, хотя сами таковыми и являются за сутью исповедуемой идеологии. Они – наше позорище. Есть и просто позор. Почитайте опусы академика В.Литвина на исторические темы. Такое впечатление, что академик всю жизнь на крутящемся стуле просидел. Так и вертится на все стороны, так и брызжет желанием всем угодить. Сгруппировал вокруг себя хохлят калибром помельче и благоденствует. Правда, его «непотрібність Україні» стала для всех уже очевидной. Известно, что благородные мысли рождают благородный образ. Вглядитесь в лица членов нашего Кабинета, в лица наиболее приближенных к Самому. Некоторые вполне могли бы украсить страницы учебника Ломброзо. Один там красавиц – «реформатор» Тигипко. Обидно за образование. В МОН, очевидно, сидят на должностях одни хохлята. Министр выдумывает (с умыслом выдумывает) явные нелепости и никто его разрушительных действий остановить не может. Д.Табачник, разумеется,– сукин сын и это «наш» сукин сын, а если кто-то в отношении его политических симпатий питает какие-то иллюзии, то уверяю оных, что сей «муж державный» в одинаковой степени презирает и «наших», и «ваших». В мае 2010 года отпраздновали 65-летие. Спросим себя: чего 65-летие? Ответ ясен – поражения. Исторических знаний выпускника средней школы достаточно, чтобы осознать факт страшного поражения в войне 1941-1945 гг. Обратите внимание на надпись погибшим воинам. В большинстве случаев она стандартна и, в частности, гласит: «…павшим за свободу и независимость…». Кто ее обрел, эту самую свободу и независимость? Туркмен? Казах? Эстонец? Русский? Были рабами, ими и остались. Войну выиграла кучка негодяев: Джугашвили, Скрябин, Жданов, Каганович и еще десяток-другой к ним приближенных. А какой ценой они добыли свою победу? Цену платили не они, а народы. Так что ж мы до сих пор празднуем чужую победу, чего изгаляемся над жертвами, над страданиями, над историей в конце-концов? На Табачников рассчитывать нельзя. У них иная задача. Почему наши люди до сих пор не понимают, что между Сталиным и Гитлером в политическом смысле никакой разницы не было и нет. Это стервятники, вылупившиеся если не из одного яйца, то, по крайней мере, в одном гнезде. Давно и очень четко обозначено: не бывает культуры плохой или хорошей, не языков, как и народов, лучших или худших. Но именно в Украине украинцев постоянно в чем-то упрекают, унижают, пытаются ограничить ареал (именно так) их обитания, а то и вообще, отрицают факт их существования. Проблему с сохранением национального пространства, национальной идентичности, но никак не изоляции, просто и, в общем-то легко, решили страны Балтии. Как это делалось – общеизвестно. В Москве побухтели, повозмущались, даже угрозы произносили, но на том и успокоились. И вот теперь рижане избрали мэром столицы Латвии человека русской национальности. (Интересно бы узнать, на каком языке он общается с латышами? Впрочем не надо, а то еще Николай Янович обидится). Русскоязычные упомянутых стран на свои исторические родины вовсе не спешат. Просто они стали равноправными гражданами Литвы, Латвии, Эстонии и не поднимают шумих по поводу отдельных страниц учебников истории, по поводу демонстрации кинофильмов на языке коренного народа, не встают на путь борьбы с «насильственной» натурализации. А у нас? А у нас перманентные войны за русский язык, за русскую культуру, за права русскоязычного населения. Не мало сил на алтарь сей борьбы положил бывший генерал-губернатор Малороссии. Уже и нынешний вступает на ту же стезю. Как классифицировать эти действия, чего от них ожидать? Очевидно одно – они направлены на раскол Украины. То-то будет счастья, то-то будет веселье в случае достижения поставленной цели. Но тяжким, господа, будет похмелье. Историей это уже проверено. Просто иным деятелям недосуг заниматься изучением истории, занятия провокациями им больше по душе. Господа! Украинская культура и язык украинского народа нуждаются, как минимум, в моральной поддержке. Начиная с петровских времен и до дней совсем недавних, в империи было принято около двух сотен актов государственного уровня, которые своим содержанием, смысловой направленностью ограничивали, запрещали, унижали мову нашу. Поэтому сейчас речь идет лишь об одном: о немедленном прекращении практики ограничений использования украинского языка. В противном случае не выиграет никто, а а проиграют все. Проявим толерантность и взаимоподдержку. Иначе, какие же мы интеллигенты? При условии, разумеется, что мы реально существуем и безосновательно предположение высказанное вначале этого обращения. Тогда не напрасны будут слова наши и вера наша. Проявим толерантность и взаимоподдержку. Иначе, какие же мы интеллигенты? При условии, разумеется, что мы реально существуем и безосновательно предположение высказанное вначале этого обращения. Тогда не напрасны будут слова наши и вера наша.

http://stattitablohy.ezreklama.com/pub/articles/bloghi/do-rosiis-koyi-intielig-ientsiyi-iakshcho-taka-ie-v-ukrayini-2717.htm

Блоги 765 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

На святу Катерину ховайся під перину

Автор: Олеся ПАСТЕРНАК Напередодні цього свята дівчата вгадували долю, а хлопці постили – щоб Бог послав їм добрих жінок У вівторок, 7...

Релігія/Духовність

Між "попихачами" й "страусами"

Між "попихачами" й "страусами" Автор: Олександр  Палій  Вербальна атака російського президента на Україну внесла...

Політичні оглядачі

Є в коханні і будні, і свята...

Є в коханні і будні, і свята...   Автор: Лариса Попроцька Навіть у найщасливіших сім’ях не завжди все буває гаразд....

Сім’я і виховання

Олекса Тихий. Справжній донецький українець (Част. перша)

Автор:  Василь Овсієнко "Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, машини, пшеницю... Для того,...

Література

Бандерівці - правда й історичні міфи

DELFI: Бандерівці - правда й історичні міфи 13 жовтня 2009 8 жовтня в Естонському військовому музеї імені генерала Лайдонера відкрилася виставка...

Політичні оглядачі

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.