Вступ
Міжнародні організації виступають важливою формою міжнародного митного співробітництва. У зв’язку з цим було проведено загальний аналіз діяльності міжнародних організацій у галузі правового регулювання міжнародних митних відносин та визначено діючі міжнародні організації, у роботі яких Державна митна служба України представляє інтереси нашої держави. Запропоновано перспективні напрямки наукових досліджень в галузі правового регулювання митних відносин за участі міжнародних організацій.
Визначенню ролі міжнародних організацій у розвитку міжнародних відносин, розширенні сфери міжнародно правового регулювання та становленні системи сучасного міжнародного права як у вітчизняній, так і закордонній науковій літературі неодноразово приділялась увага багатьох
дослідників. Як результат, міжнародні відносини за участю міжнародних організацій вже давно становлять самостійний предмет міжнародно правового регулювання, а право міжнародних організацій визнано самостійною галуззю сучасного міжнародного права.
Разом з тим, у міжнародно-правовій доктрині й донині залишаються галузі міжнародних відносин, у становленні та розвитку яких внесок міжнародних організацій майже не досліджувався. Одним з таких прикладів є міжнародні митні відносини, що становлять предметну основу міжнародного митного права. Як для учасника міжнародних митних відносин та суб’єкта права міжнародних організацій, дане дослідження є актуальним і для України.
 
1. Правове регулювання діяльності міжнародних організацій
Міжнародні організації створюються для координації зусиль держав у тій або іншій профільній галузі, наприклад у політичній (ОБСЄ), військовій (НАТО), науково-технічній (Європейська організація ядерних досліджень), економічній (Європейський Союз), валютно-фінансовій (Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд), соціальній (Міжнародна організація праці), у сфері медицини (Всесвітня організація охорони здоров'я) і в багатьох інших галузях. Водночас на міжнародній арені є організації, що уповноважені координувати діяльність держав практично в усіх галузях, наприклад ООН та ін. Таким чином, міжнародні організації поряд з іншими формами міжнародного спілкування (багатосторонні консультації, конференції, наради, семінари і т.д.) виступають у якості органу співробітництва зі специфічних проблем міжнародних відносин;
Визнається, що за юридичною природою всі міжнародні організації поділяються на міждержавні (міжурядові) організації, міждержавні організації, що володіють елементами наднаціональності, і міжнародні неурядові організації.
В цілому, юридична природа міжнародних організацій, за винятком міжнародних неурядових організацій, виявляється в тому, що:
- вони утворюються на основі міжнародних договорів;
- прийняті ними рішення носять характер обов'язкових норм;
- процедура прийняття їхніх рішень припускає узгодження воль по добровільній основі і голосування;
- вони є суб'єктами міжнародного прана і внаслідок нього мають певну міжнародну правосуб'єктність;
- обсяг міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій визначається в такому загальновизнаному міжнародно-правовому акті, яким є Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями (1986 p.).
Як уже відзначалося, міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій є їхньою невід'ємною властивістю, закріпленою у Віденській конвенції про право договорів за участю міжнародних організацій (1986 p.).
У загально юридичному плані ця правосуб'єктність с сукупністю таких компонентів, як правоздатність, дієздатність, деліктоздатність і правотворча здатність.
Як бачимо, ці компоненти властиві і правосуб'єктності інших суб'єктів міжнародного права, і насамперед державам. Проте на відміну від них, міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій має одну важливу відмінність - це спеціальна правосуб'єктність. Її особливість полягає в тому, що вона визначається тими специфічними функціями, для виконання яких створюється та або інша міжнародна
організація. Ці функції визначаються творцями міжнародної організації і зафіксовані в установчому акті (статуті, положенні). Дані функції визначають обсяг правочинностей організації, межі її міжнародної правосуб'єктності, за які організація виходити не має права.
Разом із тим з метою виконання своїх функцій і діючи в межах обсягу своєї правосуб'єктності, міжнародна організація може:
- укладати міжнародні договори з державами та іншими міжнародними організаціями з питань своєї компетенції;
- брати участь, хоча й своєрідно, у визнанні нових держав і урядів: шляхом прийому їх до організації (визнання, з погляду сучасного міжнародного права, - це прерогатива держав);
- мати певний імунітет і привілеї, які визначаються спеціальними угодами і національним законодавством держав, що вступили в угоду з міжнародною організацією;

- володіти правом на забезпечення дотримання норм міжнародного права, використовуючи при цьому такі засоби, як контроль, притягнення до відповідальності і застосування санкцій;
- нести міжнародно-правову відповідальність.
 
2. Розвиток діяльності міжнародних митних організацій
Міжнародні організації як форма міжнародного співробітництва виникли порівняно нещодавно – у середині ХІХ ст. За рахунок перерозподілу ряду класичних функцій і повноважень держав, міжнародні організації поступово посіли важливе місце у системі міжнародно правового спілкування та відіграють значну роль у розвитку різноманітних видів міжнародних відносин.
Як наголошує Т. М. Нешатаєва, розширення спеціальних сфер міжнародного співробітництва у ХІХ ст. призвело до появи нової форми міжнародного співробітництва – міжнародних організацій. “І хоча масштаби діяльності міжнародних організацій, – писав Г. Й. Морозов, – на той період були незначні, а коло їх учасників, як правило, обмежене, поява й розвиток таких організацій для свого часу стало кроком уперед на шляху до розвитку та збагачення форм міжнародних відносин”.
За даними Союзу міжнародних асоціацій, який з 1909 р. веде офіційну реєстрацію міжнародних організацій, нині на планеті існує 64 818 організацій (міжурядових та неурядових) у різних галузях людської діяльності. У переліках Союзу міжнародних асоціацій представлені й міжнародні організації, діяльність яких пов’язана із здійсненням правового регулювання митних відносин.
Однією з таких організацій є Міжнародний союз публікації митних тарифів, зі створенням та діяльністю якого відомий український учений міжнародник К. К. Сандровський пов’язував виникнення співробітництва держав у митних справах, а отже, і початок його правового регулювання. Міжнародний союз розпочав свою діяльність з 1 квітня 1891 р. як інформаційнотехнічна організація, що систематизує, видає та розповсюджує матеріали про митні тарифи й митне законодавство різних держав світу.
Міжнародний союз публікації митних тарифів, як видно з його назви, не наділений повноваженнями, пов’язаними з розробкою проектів міжнародних конвенцій, внесення змін до конвенцій або рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій тощо. Водночас, здійснювані під його контролем систематизація нормативно_правових актів з питань митного регулювання та розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур сприяли подальшому прогресивному розвитку норм міжнародного митного права на багатосторонній колективній основі, шляхом розробки проектів міжнародних митних конвенцій з питань, які ще не врегульовані міжнародним правом та в яких право було ще не досить розвинуте в практиці держав.
Стосовно цього Р. М. Ілюхіна наголошувала, що створення перших міждержавних організацій, зокрема й Міжнародного союзу публікації митних тарифів, свідчило про певний прогрес, оскільки це були перші кроки в процесі розвитку багатостороннього співробітництва.
Отже, це міждержавне об’єднання слід розглядати не лише як міжнародну організацією з обмеженою міжнародною правосуб’єктністю у сфері здійснення інформаційного співробітництва з митних питань, а й як першу міжнародну митну організацію, в рамках діяльності якої державами на багатосторонній основі було закладено підґрунтя для формування у майбутньому єдиної системи міжнародно-правових норм у галузі митного регулювання, тобто норм міжнародного митного права.
Участь у діяльності Міжнародного союзу публікації митних тарифів нині здійснює 50 держав. Поміж пострадянських республік до переліку таких держав входить Російська Федерація. Україна не є державою – членом Міжнародного союзу, але має можливість висловити згоду на приєднання до конвенції про його заснування.
Наступною міжнародною організацією, що зробила внесок у формування системи норм міжнародного митного права слід вважати Лігу Націй. Саме з її діяльністю В. В. Мицик пов’язував здійснення перших спроб організації міждержавного митного співробітництва, згадуючи про початок розробки під її егідою у листопаді 1923 р. проекту першої міжнародної конвенції про спрощення митних та інших формальностей. Крім цього, в рамках діяльності міжнародних конференцій 1923 і 1928 рр., держави – члени Ліги Націй намагалися вирішувати питання пов’язані із зведенням до мінімуму заборон і обмежень у зовнішній торгівлі, боротьбою з контрабандою тощо.
Завдяки діяльності в структурі Ліги Націй Постійної палати міжнародного правосуддя, з’явилися перші приклади міжнародної судової практики у галузі митного регулювання. Так, саме Постійною палатою міжнародного правосуддя визначено ознаки митного союзу: “... одноманітність митних законів і митних тарифів; єдність митних кордонів і митної території відносно третіх держав; звільнення від імпортних і експортних мит при обміні товарами між державами партнерами; розподіл мит, що стягуються відповідно до встановленої квоти”. А після того, як 14 березня 1931 р. Німеччина і Австрія підписали проект документа про “уподібнення митних і політико-торговельних умов”, тобто проект справжнього митного союзу, за яким країни зберігали свої митні служби, але мали уніфікувати тарифи й митне законодавство та усунути всілякі перепони між ними, 5 вересня 1931 р. Палата проголосила, що митний союз є несумісним із взятими Австрією зобов’язаннями відповідно до положень Сен-Жерменського договору від 10 вересня 1919 р. і Женевського протоколу від 4 жовтня 1922 р., згідно з якими Німеччині та Австрії заборонялося об’єднуватися навіть у формі економічного союзу.
Авжеж, Лігу Націй не можна відносити до переліку міжнародних митних організацій, хоча б тому, що здійснення співробітництва з питань митного регулювання безпосередньо не належало до її компетенції, а основні результати такої співпраці були отримані за допомогою іншої форми міжнародного співробітництва – міжнародних конференцій. Але і недооцінювати внесок Ліги Націй у розвиток торговельних відносин довоєнного періоду та інтеграційних процесів після завершення Другої світової війни теж не можна.
 
3. Роль міжнародних митних організацій у міжнародних економічних відносинах
На сучасному етапі розвитку міжнародного митного права, головна роль у прогресивному розвитку та кодифікації його норм безумовно належить Раді митного співробітництва, яку з 1994 р. ще називають Всесвітньою митною організацією (далі – ВМО). Підтвердженням цього є функції, якими наділена організація з урахуванням мети її створення, а саме – забезпечення якомога вищого рівня погодженості й одноманітності митних систем державучасниць та посилення вивчення проблем, що виникають у ході розвитку і поліпшення митної техніки і митного законодавства. Поряд із забезпеченням розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур, до компетенції ВМО віднесено наступні функції: вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва між державами-членами; вивчення технічних аспектів митних систем, і пов’язаних із ними економічних чинників; підготовка проектів конвенцій і поправок до вже діючих конвенцій з митних питань, а також внесення рекомендацій щодо їх прийняття зацікавленими Урядами, та рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій; співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до її компетенції.
На виконання останньої функції, ВМО здійснює постійне співробітництво з 26 самостійними міжнародними міжурядовими організаціями, 18 міжнародними організаціями системи Організації Об’єднаних Націй та 13 міжнародними неурядовими організаціями. Згадані організації у жодному разі не можуть називатися “міжнародними митними організаціями”, оскільки, у відповідності до власних установчих актів, або створювалися з іншою метою (Banque mondiale, Organisation pour l’interdiction des armes chimiques), або опосередковано пов’язані із вирішенням питань митного регулювання (Chambre de commerce international, Commission economique pour l’Europe, Union internationale des transports routiers). Поміж тим, акти (резолюції) таких організацій можуть впливати на національну практику митного регулювання (ст. 37 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р., ст. 26 Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948 р., п. 44 ст. 1 Митного кодексу України (далі
– МК України) тощо), міжнародні договори, що розробляються під їх егідою мати назву – “митні конвенції”, а митні адміністрації здійснювати представництво інтересів власних держав у роботі внутрішніх органів таких організацій.
У діяльності деяких таких організацій представляє інтереси нашої держави і Державна митна служба України. Так, у відповідності до положень ст. 36 МК України, “спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних митних організаціях”.
Якщо із участю Державної митної служби України у діяльності ВМО все зрозуміло, то перелік міжнародних організацій, про який згадується у статті як “інші міжнародні митні організації” потребує уточнення.
На основі чинного законодавства України, до “інших міжнародних митних організацій”, якщо їх можна так називати, слід відносити: Комітет з внутрішнього транспорту ЄЕК ООН; Комітет з питань економічного співробітництва та інтеграції (КЕСІ) ООН; Вассенаарська домовленість; Робоча група з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків; Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС); Координуючий орган Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах.
На мою думку, відповідний перелік потребує доповнення, оскільки у ньому відсутня низка міжнародних організацій (Інтерпол, Співдружність Незалежних Держав, Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ тощо), до діяльності яких Державна митна служба України може залучатися з метою проведення координаційної роботи з питань митного регулювання. Водночас, я не погоджуюсь з тим, що відповідні організації, згідно з положеннями МК України, іменуються “міжнародними митними організаціями”, оскільки така назва може застосовуватися лише до Міжнародного союзу публікації митних тарифів та ВМО. У зв’язку з цим, пропонується ст. 36 МК України викласти у новій редакції, замінивши відповідно у її назві словосполучення “міжнародними митними організаціями” на “міжнародними організаціями”, а у її змісті – “міжнародних митних організаціях” на “міжнародних організаціях”.
Таким чином, виникнення та діяльність міжнародних організацій, а також проведення під їх контролем міжнародних конференцій, шляхом здійснення міжнародного митного співробітництва на багатосторонній колективній основі, безумовно сприяли формуванню системи міжнародного митного права. Численні міжнародні міжурядові та неурядові організації як митні, так і ті, діяльність яких інколи перетинається із вирішенням питань митного регулювання, самостійно або у співпраці з ВМО й нині продовжують працювати у сфері кодифікації та прогресивного розвитку норм міжнародного митного права.
З метою зміцнення національної безпеки, забезпечення політичних, соціально-економічних та екологічних інтересів, прискорення економічних реформ Державна митна служба України разом із іншими органами виконавчої влади нашої держави зобов’язані ефективно використовувати потенційні можливості зазначених організацій.
 
Висновки
Отже, продовження досліджень діяльності міжнародних організацій у галузі правового регулювання митних відносин є актуальним і перспективним як для розвитку науки міжнародного митного права, так і в інтересах України. До кола наукових розробок може бути включена діяльність міжнародних міжурядових організацій у формуванні структури та змісту міжнародного митного права, розширенні напрямків багатостороннього міжнародного митного співробітництва, конвергенції митного законодавства різних держав, вдосконаленні законодавства України з питань митної справи, а також участь міжнародних неурядових організацій у розвитку правового регулювання митних відносин тощо.
 
Список використаних джерел
1. Bureau International des Tarifs Douaniers [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bitd.org/MembreStates.aspx. – Pays Membres.
2. Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 р. : Закон України від 15 лип. 1994 р. № 117/94_ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 33. – Ст. 307.
3. Митний кодекс України від 11 лип. 2002 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2002.– № 38–39. – Ст. 288.
4. Про порядок участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій членом яких є Україна: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2002р. № 1371 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 38. – Ст. 1776.
5. Organisation mondiale des douanes [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wcoomd.org/otherlinks/?lid=2#7
6. Илюхина Р. М. Лига Наций 1919–1934 / Р. М. Илюхина. – М. : Наука, 1982. – 360 с.
7. Сандровский К. К. Международное таможенное право : учебник. – 2_е изд., испр / К.К. Сандровский. – К. : Знання, КОО, 2001. – 461 с.