Тема податків в Україні вже кілька років поспіль є актуальною. Попри ухвалення Податкового кодексу, низки уточнень до нього та сотні офіційних заяв та ініціатив, податкова система в нашій Україні залишається однією з найменш досконалих у світі.

Зокрема, за підсумками 2011 року, Україна посіла перше місце у світі за кількістю податків. Світовий банк порахував, що в тій чи іншій формі український бізнес сплачує 135 різних податків, що є абсолютним світовим рекордом. Для порівняння, на другому місці — Румунія, в якій їх кількість сягає 113. На третьому — Ямайка зі 72-ма податками. А в країнах, які у нас традиційно називають цивілізованими, кількість податків коливається від трьох до 11.

І навіть за таких умов від влади надходять щоразу нові податкові ініціа­тиви. Зокрема, у Верхов­ній Раді зареєстровано законопроект про податок на розкіш, чуємо ідеї про запровадження зборів на утилізацію автомобілів, на вартість телекомунікаційних послуг тощо.

Водночас експерти наголошують, що, попри кількість, слід говорити також про якість податків, значна частина яких є не лише непосильною для пересічного підприємця, а просто абсурдною. А ще — про корупцію та хабарництво, численні перевірки органів контролю, недосконалу судову систему. Всі ці фактори унеможливлюють ведення в Україні чесного бізнесу та є основною причиною втечі підприємців «у тінь».

Дві теми — підвищення стимулювальної функції податків та ліквідація умов існування «тіньового сектору» економіки — стали основними під час обговорення 12 липня в Кабміні нової Концепції реформування податкової системи України. Схоже, саме ці цілі ляжуть в основу нового Податкового кодексу, який, правда, ще не знають, коли й ухвалять. Зрештою, український бізнес від чинного ще не оговтався...

Обговорення відбулося в Міністерстві фінансів з ініціативи Державної податкової служби Украї­ни. Участь у ньому взяли як державні структури, так і громадські організації. Кінцева мета концепції — вивести «з тіні» 80% підприємців, які нині приховують свої доходи. Для того, аби підвищити стимулювальну функцію податків, простіше — аби підприємці віддавали свої кошти державі з усмішкою та задоволенням — ініціатори реформи пропонують знизити ставку ПДВ з 20% до 7-12%, єдиний соціальний внесок — із 37-49% до 15%, а податок на доходи фізичних осіб змінити — з 15 (17)% до 20%, 15%, 10%. А для того, аби бюджет після таких реформ не вилетів у трубу, податківці придумали компенсатори. Вони полягають у скасуванні пільг і розширенні бази оподаткування в деяких податках (ПДВ — додаткове обкладання продажів за ставкою 2,5-2,0%; єдиний соціальний внесок — повернення до обкладання купівлі безготівкової іноземної валюти за ставкою 3%). Але навіть компенсатори на початках не врятують структури, які живляться з податків та зборів, — реформатори попереджають, що аж цілий квартал і Держбюджет, і Пенсійний фонд матимуть дефіцит, тобто витрати перевищуватимуть доходи.

Другої мети — виведення зарплати «з тіні» та усунення схем ухилення від сплати податків — досягатимуть, зокрема, збільшенням мінімальної зарплати до 2000 гривень, зміною тарифної сітки в частині коефіцієнтів міжкваліфікаційних розрядів (також її планують зробити обов’язковою не тільки для бюджетної сфери, але і для всіх інших платників податків) та встановленням максимально допустимого ліміту в розмірі 10% для кількості працівників на підприємстві, які працюють не на пов­ну ставку.

Серед усіх запропонованих ініціатив експерти однозначно позитивно оцінили лише зниження відрахування з фонду оплати праці, оскільки єдиний соціальний внесок є одним з основних мотивів відведення зарплати «в тінь». Решта ідей тією чи іншою мірою є сумнівними, зокрема, деякі з них неможливо буде привести у відповідність до європейського законодавства та правил СОТ.

Наразі реформу ще обговорюють і запровадити її обіцяють не раніше як 2014 року. Щоправда, не виключене її поетапне впровадження. Чи здатна чергова реформа глобально змінити ситуацію в податковій системі України, «Газеті» розповів повідний експерт Центру ім. Разумкова Павло Розенко.

Інфографіка на тему: Податковий зашморг

«Поліпшення» що два роки...

— Бізнес із «тіні» виводять останні 2,5 року. З кожним новим законопроектом, який ухвалюють з ініціативи уряду, декларують безтіньову економіку. Але коли закон набуває чинності, виходить усе навпаки. І що більше ухвалюють урядових законів, то більше економіку заганяють «в тінь», — каже Павло Розенко. — Для прикладу, було ухвалено новий Податковий кодекс, закон про єдиний соціальний внесок і закон про проведення пенсійної реформи. Так-от, для підприємців пенсійна система виглядає повністю абсурдною: згідно з цими трьома законами, кожен підприємець щомісяця повинен сплачувати єдиний соціальний внесок у Пенсійний фонд у розмірі 400 гривень. За умовами пенсійної реформи, він повинен робити це 35 років, аби потім отримувати пенсію в її мінімальному розмірі, тобто станом на зараз — 844 гривні. Це — абсурд. Якщо взяти будь-яку депозитну програму, вкладати 400 гривень щомісяця впродовж 35 років — ви матимете і капітал, який можна передати у спадщину, і відсотки з капіталу, які щонайменше удвічі перевищуватимуть ту пенсію, яку сьогодні пропонує держава. Тобто наслідком запровадження нових норм стало лише те, що якщо 2009 року платників єдиного соціального внеску, малих підприємців, які легально працювали на ринку, було близько двох мільйонів, то сьогодні їх менше ніж мільйон. За 2,5 року цієї влади в «тіньовий сектор» фактично пішло понад мільйон підприємців. Бо вони ж нікуди не зникли — кількість безробітних у країні суттєво не зросла. Вони залишились працювати на тих же робочих місцях, але перестали платити податки. І я не відкидаю, що внаслідок чергової податкової реформи ліквідують спрощену систему сплати податків і взагалі підприємців як клас. Тобто замість того, щоб, як у всіх цивілізованих державах, зробити ставку на малий і середній бізнес, його в нас фактично знищують. Натомість далі роблять ставку на олігархізацію економіки України, жорстку централізацію і підпорядкування економіки окремим клановим групам. Тому не бачу перспективи якихось серйозних змін в економічному чи соціальному курсі держави за нинішньої влади. Я не вірю, що ця влада здатна демонструвати сучасні підходи і щодо діяльності підприємців чи підприємств, і щодо економіки загалом.

— Минулого року Україна посіла перше місце у світі за кількістю податків. Наша проблема у кількості податків чи в їх якості?

— У нас проблема в усьому. Загалом у тім, що вести чесний і легальний бізнес в Україні неможливо. І суть не лише в податковому тиску. За всіма рейтингами щодо умов ведення бізнесу Україна розташована нижче за 150-те місце. Наша країна не цікава з точки зору ведення бізнесу. І тут є чимало факторів. Перший, звісно, — абсурдна система податків. Друге, що відлякує інвесторів, — рівень хабарництва та корупції, який не лише не зменшується, а навпаки — з кожним роком зростає. Ще одне — занадто великий, можна навіть сказати, неадекватний, тиск на бізнес з боку різних органів контролю. Коли легальний бізнес змушений постійно відбиватися від перевірок пожежників, податківців, санепідемстанції, це суттєво ускладнює його ведення. І, мабуть, один з основних факторів, який особливо лякає іноземних інвесторів і представників незалежного бізнесу, — це повністю залежна і несправедлива судова система. Власний бізнес в Україні захистити неможливо. Без зміни ситуації на цих чотирьох фронтах годі говорити про те, що чергова реформа Податкового кодексу щось вирішить.

— Однією із запропонованих змін є зменшення ставки ПДВ. Наскільки це може вирішити проб­леми?

— Ставка ПДВ сьогодні, як на мене, є найбільш корумпованим податком. І, на жаль, вона вигідна насамперед чиновникам, бо передбачає повернення підприємцю, що її сплачує. Але ПДВ повертається не автоматично, а в ручному режимі, тобто, в режимі «комусь дам, а комусь не дам». А якщо дам, то за окрему плату чи окреме відрахування. Тому нинішній ПДВ — це радше частина загальнодержавної корупційної схеми, а не ефективний податок. Тому з ним треба чинити радикально. Або скасовувати взагалі, або різко зменшувати і водночас повністю обмежити право чиновника вирішувати питання повернення ПДВ у ручному режимі, тобто повністю автоматизувати його повернення. Звичайне зменшення ставки ПДВ нічого не дасть.

— Чи можна, переписуючи чи вдосконалюючи Податковий кодекс, суттєво змінити ситуацію у країні?

— Мені здається, нині влада та уряд намагаються вирішити глобальні проб­леми якимись дуже містечковими і точковими заходами. Ми це побачили на прикладі пенсійної реформи, яка набула фактично дискримінаційних для людини форм, але жодного результату так і не дала. Так само буде і з іншими ініціативами, зокрема з Податковим кодексом. Поки держава не зрозуміє, що треба вести системну боротьбу і вживати системних заходів щодо поліпшення бізнес-клімату в Україні, такі речі, як зміна Податкового кодексу, лише дратуватимуть суспільство, бо зміна правил що два роки не є поліпшенням.

Розмовляла Ірина Гамрищак
 

Львівська газета